Познайомитися з Леонідом Древецьким мене спонукав прозаїчний випадок. На одному з найближчих ринків Сімферополя у привітної продавчині угледів напрочуд розкішні грона винограду. Своїм товарним виглядом і сортовим розмаїттям вони явно «затикали за пояс» аналогічний плодово–ягідний крам на сусідніх ятках. Слово за слово — і з’ясувалося, що до цієї апетитної смакоти причетні всі домашні жінки, в тому числі діти і внуки. Проте найбільше все ж доклав праці в соковиті грона її чоловік. Там же, на ринку, я з ним і познайомився. Й одразу вивідав, що цілеспрямовано плекає й колекціонує сонячну лозу той лише п’ять останніх років. Наразі на 20 сотках пана Леоніда тягнуться до сонця понад 160 сортів столового винограду, хоча самих кущів, не рахуючи кiлькох тисяч цьогорічних саджанців у «шкілці», його родина доглядає у два рази більше.

На «Гогольфесті» кінозал ніколи не буває порожнім. Більше того, зазвичай глядачів приходить стільки, що стоять у проходах, у коридорі, аби тільки не пропустити кадри на великому екрані. Поміж показами документальних фільмів, які презентував кінофестиваль Docudays UA, анімацією з фестивалю «Білоруська весна», короткометражками кінофестивалю «Молодість» знайшовся час, щоб поговорити. Зустріч із режисером–документалістом Олександром Балагурою, екс–киянином, який з 1998 року мешкає в Італії, назвали майстер–класом. Упродовж години він не вчив, як робити документальне кіно, а розповідав про те, що в житті не буває нічого зайвого і що варто формулювати свої бажання.

Днями минув місяць відтоді, як після аварії на шахті в Чилі на 700–метровій глибині виявилися замурованими 33 шахтарі. З нагоди цієї невеселої для них дати родичі гірників провели церемонію: зібралися біля місця завалу, увіткнули в землю 32 чилійські та один болівійський прапор (один із «в’язнів підземелля» — працівник із Болівії) з іменами шахтарів і співали оптимістичних пісень. Їх почули й полонені шахтарі, з якими провели сеанс відеозв’язку.

Топ–модель Наомі Кемпбелл, яка разом із нареченим, російським олігархом Владиславом Дороніним, прилетіла у Венецію на знаменитий кінофестиваль, цікавилася новинками кінематографу недовго. Власне, парочці вистачило одного показу — сходивши на прем’єру фільму Джуліана Шнабеля «Міраль», закохані більше на фестиваль не зазирали, надавши перевагу прогулянкам по Венеції. Які, як з’ясувалося, переслідують не лише романтичну, а й цілком практичну мету: Доронін вирішив придбати у найвідомішому місті на воді нерухомість. Щоб подарувати її Наомі.

Наприкінці серпня в інтернеті з’явився сайт–сенсація. Сторінка Flime–restaurante.com анонсувала відкриття в Берліні однойменного закладу громадського харчування для... людожерів. В оголошенні з цього приводу зазначалося, що ресторан «Фліме» «шукає донорів» — всіх охочих, хто може пожертвувати будь–які свої органи для споживання іншими людьми. Донори м’яса мали б надати довідку про стан здоров’я. Крім того, ресторан розшукував «хірурга без комплексів».

Уряд давно засвоїв, що найлегше взяти гроші у бідних. Звичайно, грошей у бідних небагато, але ж зате бідних до фіга.

Учорашнє засідання уряду якимось чином стало продовженням сесії Верховної Ради, на якій нардепи скасували своє ж рішення про ухвалення в першому читанні нового проекту Податкового кодексу. Експерти, підприємці та громадськість визнали документ таким, що утискає розвиток малого та середнього бізнесу в Україні, а натомість дарує надзвичайні повноваження податківцям. Тож Прем’єру Миколі Азарову, який почув від депутатів літеру «А», треба було сказати «Б». І він зі своїми підлеглими сказав. Як умів.

Обмеження на момент написання цих рядків відчували мешканці двох (Гагарінського і Ленінського) із трьох районів міста моряків. Річ у тім, що місцеві комунальники на час ремонтних робіт про всяк випадок «прикрутили вентиль», аби каналізаційні стоки «не засмоктало» у водопровідні мережі, як це траплялося раніше.