Святкувати день студента українські спудеї звикли 25 січня, на Тетянин день. А от у світі студентство вважає своїм днем 17 листопада. Міжнародний день студента був заснований у 1946 році на Всесвітньому конгресі студентів у Празі. І хоча це свято сьогодні відзначають весело, та його історія була доволі сумною. 28 жовтня 1939 року в окупованій фашистами Чехо–Словаччині празькі студенти разом із викладачами вийшли на демонстрацію, щоб відзначити річницю утворення своєї держави. Мирну демонстрацію фашистські окупанти розігнали. При цьому загинув студент медичного факультету Ян Оплетал. Похорони Яна, що відбулися 15 листопада, знову переросли в акцію протесту. А 17 листопада рано вранці гестапівці та есесівці оточили студентські гуртожитки. Внаслідок штурму дев’ятьох лідерів студентського руху розстріляли, 1200 їхніх однодумців заслали до концтаборів, а всі чеські навчальні заклади за особистим наказом Гітлера закрили аж до кінця війни.

Уявіть собі ситуацію: ви мешкаєте в будинку 1909 року будівництва, пам’ятці архітектури, що охороняється державою, та ще й у центрі Києва. Вам пропонують інше житло, на Троєщині. Ви відмовляєтеся, бо дізнаєтеся, що відселення незаконне. Виникає підозра, що унікальний модерн ХХ століття просто хочуть знищити. Ви виграєте суди в усіх можливих інстанціях, а місцева влада продає фіктивній фірмі будинок разом із вашою квартирою. Вам вимикають тепло, а сусідній будинок — теж пам’ятка архітектури — за дивних обставин згорає. На перший поверх селяться бійці охоронної фірми, які погрожують, записують сімейні розмови на диктофон, наводять у будинку свої порядки...

Віриться важко, але факт: саме в таких умовах живе сім’я Глухових на Малій Житомирській, 12 А. І доцент фізико–математичних наук Олександр Глухов лишається принциповим до кінця, не розуміючи, чому чиновники не виконують написані ними ж закони.

Минулої п’ят­ниці на ХІІІ Ки­їв­ському міжнародному книжковому ярмарку у літератур­ній кав’ярні поетеса, дитяча письменниця та голов­ний редактор «Видавництва Старого Лева» Мар’яна Савка готувала галицький борщ.

Мало хто знає, що ківі, однойменний iз новозеландською маленькою пташкою екзотичний плід, — це творіння рук селекціонерів. Виявляється, в Китаї росла собі дикоросла ліаноподібна актинідія з маленькими плодами, що мали ніякий смак. Ботаніки вивезли рослину в Нову Зеландію і, довго чаклуючи, змогли збільшити втричі плоди і збагатити їх смаком суниць, ананаса та аґрусу одночасно. Крім смакового розмаїття, плід ківі — це поклади вітаміну С.

Історики стверджують, що червоний борщ з’явився на столах наших пращурів десь із Х століття, відколи на слов’янських землях почали вирощувати червоний буряк. Страва, за якою нині в цілому світі ідентифікують українську національну кухню, за тисячоліття помітно змінилася. Спочатку основою червоного борщу був буряковий квас, далі у страву за капустою та корінням (морквою і петрушкою) увійшла квасоля, потім — картопля. Помідори в борщі, а інколи баклажани і солодкий перець — це уже ХІХ століття.

На пагорбі села Бровахи на Черкащині височить бронзовий пам’ятник Матері — простій жінці у хустинці. Ніби чекає вона на когось. «Спинись у задумі, поклади їй квіти як шану матерям усього світу», — викарбувано на підніжжі. А біля монумента ростуть десять тополь і п’ ять верб. Тополі — то її сини, а верби — дочки. Про родину Лисенкiв розповідають експонати музею однієї сім’ї, який розміщено у сільській школі. А ще про свою унiкальну родину може розповiсти 89–річний Степан Макарович, один iз синiв Євдокiї Лисенко.

Не відомо, чи то робочі так напилися від радості, що «отруйний потяг» буде проводжати з Калуша до Миколаєва сам Президент України, чи то вчасно не вдягли індивідуальні засоби захисту і стали жертвами отруйних випарів перевезеного вантажу. Як удалося дізнатися «УМ», наразi потерпілі машиністи йдуть на поправку, проте коментувати інцидент, що трапився, медики категорично відмовляються. У будь–якому випадку те, що відбулося — лише додало ажіотажу мешканцям Миколаєва, адже майже тиждень вони тільки про те й розмовляли, що про прибуття дивного потяга в їхнє місто.

Екс–міністр МВС Юрій Луценко, відомий своїми сутичками з мером Києва Леонідом Черновецьким та «регіоналом» Нестором Шуфричем, учергове потрапив до хуліганського скандалу. Цього разу його нібито вдарив в обличчя радник глави МВС, відомий телеведучий Костянтин Стогній. У вирі подій опинився й нардеп від «НУНС» Юрій Гримчак. Сутичка сталася після ефіру програми «Шустер Live» минулої п’ятниці, на якій обговорювали діяльнiсть колишнього керівництва МВС щодо розподілу житла. У прямому ефірі начальник слідчого управління ГПУ Олександр Каліфітський заявив, що Юрій Луценко фігуруватиме ще у кількох справах, бо «у справі про його водія багато додаткових нюансів». Нагадаємо, що проти Луценка Генпрокуратура порушила кримінальну справу за надання квартири, позачергових звань та пенсії своєму водію.

Степан Бандера похований на мальовничому цвинтарі «Вальдфрідгоф» на околиці Мюнхена. Могила провідника ОУН розташована в секторі №43 — це на протилежному боці від українського сектора, де знайшли останній спочинок більшість його мюнхенських соратників та наступників.

Влада запустила годинниковий механізм до початку дії нового Податкового кодексу. Проурядові парламентарії, натхненні закликами Банкової, готові підтримати документ вже цього тижня. Голова Верховної Ради Володимир Литвин пообіцяв працювати навіть вночі — якщо виникне така необхідність. Нардепи мали отримати на руки проект кодексу тільки сьогодні, але Кабмін, відповідно до регіональних традицій вищого керівництва, спрацював стаханівськими темпами: на сайті Ради законопроект з’явився на чотири дні раніше.