Модельєр Михайло Воронін та італійська оперна знаменитість Алессандро Сафіна познайомилися завдяки його величності випадку а також ... дуже вимогливому ставленню італійського тенора до своїх концертних костюмів. Прийнявши запрошення російських естрадних авторитетів Пугачової та Крутого, Маестро приїхав у Москву на ювілейний вечір Валентина Юдашкіна. Передбачалося, що для цієї події знаменитий російський дизайнер одягне своїх гостей сам. Але, примірявши запропонований костюм, Алессандро заявив: «Це не моє, я цього не носитиму». Організатори терміново почали шукати вбрання, до якого б у співака не було жодних претензій. І знайшли — у Михайла Вороніна. З того часу Алессандро Сафіна одягається в українського модельєра, а Воронін не нахвалиться своїм зірковим клієнтом, зауважуючи, що той «відчуває одяг до міліметра».

Global Battle Of The Bands — це назва одного з найпрестижніших міжнародних фестивалів–конкурсів, завдання якого виводити на світову авансцену нових молодих зірок рок–музики. Штаб–квартира GBOB розташована в Лондоні, де щороку відбуваються фінальні концерти–імпрези. Авторитетне журі з відомих продюсерів, музикантів і журналістів визначає одного переможця, а головною інтригою «битви» є грошовий приз у 100 000 доларів. У 2004–му Україна вперше стала учасником цього грандіозного дійства, з якого свого часу розпочалася кар’єра норвежців з А–ha та шведів з Europe. Кожна з країн–учасниць попередньо визначає свого національного переможця. Тому там створюються національні дирекції GBOB. Національний конкурс проводять у два етапи: на регіональних концертах відбирають учасників фіналу в Києві, де авторитетне журі визначає найкращу групу, що презентуватиме країну на світовому фіналі. Днями відбувся черговий національний фінал GBOB у столичному клубі «Бінго», після якого «УМ» поговорила з виконавчим директором конкурсу Владом Ляшенком:

Державна влада досі не оприлюднила програми пам’ятних заходів до Дня голодоморів і політичних репресій, що відзначається щороку в останню суботу листопада. Цього разу день пам’яті припадає на 27. Широка громадськість уже заявила про підготовку до скорботних урочистостей. Позавчора Громадський комітет з ушанування пам’яті жертв Голодомору 1932—33 років в Україні, до якого увійшли кільканадцять знаних істориків, політиків і громадських діячів, оприлюднив «альтернативну» — насправді ж, власне народну, програму вшанування — план усеукраїнських заходів до Дня пам’яті жертв геноциду.

«Шановні колеги, раз ми вперто хочемо перетворити наш парламентський зал на камеді–клаб, я буду продовжувати в цьому жанрі... Дванадцять років я є ветераном різних парламентських баталій, і щойно сьогодні зрозумів, що в нас працює магічний інструмент, який фактично вирішує, чи проект буде прийнятий, чи буде завалений. І цей інструмент, пане Михайле Чечетов (один із лідерів Партії регіонів. — Ред.), — це навіть не ви, це ваша права рука», — так оригінально член партії «Батьківщина» Роман Зварич прокоментував голосування більшості за поправки до проекту Податкового кодексу. Зварич «встановив для себе таку істину: коли права рука пана Михайла піднімається, на тому табло з’являється як мінімум 226 голосів; коли вона раптом опускається, то там тої цифри немає. Тому не вас треба переконувати, шановні колеги, а праву руку пана Михайла Чечетова».

Пам’ятник поету Василю Симоненку в Черкасах таки відкрили. Навіть достроково: обіцяли в грудні, а встановили минулої середи на вулиці Леніна. Монумент багатостраждальний, бо за останні 20 років Черкащина прагнула відкрити його не раз, про що «УМ» розповідала. Зібрали навіть мільйон гривень. Більше того, гіпсовий монумент, де поет на себе геть не схожий, встановлювали навпроти редакції «Черкаського краю», в якій Симоненко працював журналістом. Та простояв він недовго — зняли.

Хвороба у дітей розвивалася з однаковими симптомами і з блискавичною швидкістю. У всіх з’явився кашель, висока температура та біль у горлі, які майже одразу перейшли у складну форму пневмонії та гострий бронхіт. Вiдповiдно до складностi діагнозу медики обрали і місце лікування: дев’ятьох учнів переправили до інфекційних відділень обласного центру, п’ятнадцятьох — лікують під наглядом харківських спеціалістів у Валках. «У хворих виявили аденовірус або парагрип, — повідомив пресі головний санітарний лікар Валківського району Микола Мининник. — Температура не дуже висока: у кого нижча, у кого вища, кашель, а буквально на другий день виникає запалення легенів. Це дуже стрiмкий розвиток хвороби».

Те, чого «підігріта» книжками Дена Брауна громадськість найбільше чекала від Великого адронного колайдера (якщо не рахувати створення «чорної діри», в яку поступово затягне всю нашу планету), вже сталося. Як повідомили фізики з Європейського центру ядерних досліджень (ЦЕРН), де стоїть ВАК, їм удалося створити й затримати одну з найбільших загадок сучасної науки — антиматерію. Усього лише 38 атомів антиводню існували якісь частки секунди, але вже цей короткий період є неабияким здобутком.

Свій останній матч у цьому році національна збірна не програла, однак футбол у виконанні команди Юрія Калитвинцева знову залишив неприємний осад. В осінню палітру женевського вечора середи найбільше темних фарб внесли наші захисники разом із голкіпером Андрієм П’ятовим. Під час виконання швейцарцями стандартів вони припустилися простих за футбольною суттю, але складних за наслідками помилок, дозволивши капітану суперників перервати свою тривалу безгольову серію. Наші «креативники» веселковими барвами теж не виблискували: два м’ячі у ворота господарів залетіли всупереч логіці, завдяки везінню та хорошій артилерійській підготовці окремих виконавців.

Головна проблема збірної України, яка найбільше впадала в око, — брак структурованої, цілісної гри. Між футболістами постійно виникали неузгодженість та «конфлікт інтересів». Часом складалося враження, що кожен «синьо–жовтий» виконавець грає у свою, особливу, гру, намагаючись якнайкраще зарекомендувати себе в очах керівництва та гаданого нового наставника. І забувши про те, що футбол — це насамперед командна гра, а склад збірної в цьому матчі вже виглядав як близький до варіанта основного.

Італійський фахівець Марчелло Ліппі, якого «сватають» на посаду головного тренера збірної України, сидів на трибуні «Стад де Женев», але, кажуть, пішов за десять хвилин до закінчення матчу. Невже аж настільки розчарувався?..