— Слухай, я хочу зняти великий фільм.

— Тобі що, мало, що тебе минулого разу з прем’єри «Аватара» з відеокамерою вигнали?!

«Чотири дії, три антракти, спектакль закінчується в половині дванадцятої», — попереджали капельдинери глядачів, що прийшли на виставу «Ідіот» литовського театру Meno Fortas 26 і 27 листопада. А оскільки ще й починалася вона на годину раніше, ніж зазвичай, о 18:00, можна було б припустити, що ця інформація примусить театралів пригальмувати біля входу. Більше того, наш глядач давно закарбував у пам’яті спостереження: якщо довго — значить, нудно. Але прізвище режисера Еймунтаса Някрошюса в афіші спонукало театралів поставити протилежне питання: а чому так мало?

Перестороги адміністрації США на адресу сайту Wikileaks про недопустимість публікації таємних документів, які американські дипломати надсилали з країн перебування до Вашингтона, не подіяли. Не допоміг і «крик відчаю», яким було останнє, суботнє звернення американської влади до власників скандального ресурсу, яких закликали «усвідомити, що оприлюднення цих документів загрожуватиме безлічі людей та глобальним антитерористичним операціям і відносинам США із союзниками». Позавчора на Wikileaks.org з’явилася перша порція з 251 тисячі 287 таємних депеш американських дипломатів загальним обсягом 1,6 гігабайта. На сайт відразу ж була здійснена хакерська атака, і вчора він не діяв. Але й це Вашингтону не допомогло: врахувавши можливість кібератаки, «вікіліксівці» паралельно розіслали отримані ними таємні документи провідним інформаційним агенціям та виданням світу.

Біля виходу з метро «Арсенальна» збираються люди: в руках — синьо–жовті прапори із чорними жалобними стрічками, колоски, у декого — свічки. Жодної партійної символіки — представники політичних сил, які прийшли вшанувати пам’ять жертв Голодомору–геноциду 1932—33 років, дотрималися обіцянки. Спершу волонтери, які «самоорганізовували» акцію, планували створити від «Арсенальної» до Меморіалу пам’яті жертв Голодомору ланцюг. Але не склалося — початок панахиди біля «свічки» меморіалу перенесли на півгодини раніше, і більшість людей, які планували взяти участь у ланцюгу, побігли одразу туди. З цієї ж причини не надто велелюдною вийшла й жалобна хода.

Відомий скульптор Анатолій Кущ каже, що вперше доторкнувся до глини в дитячому садочку. Йому тоді було років чотири. «Ми ліпили грибочки, — згадує він. — Я виліпив свій перший твір і «захворів» на все життя». Сьогодні твори цього скульптора є практично в усіх музеях України та в колекціях багатьох відомих людей. Його ж роботи прикрашають багато українських і закордонних міст, але кожен українець передусім знає його за візиткою головної площі столиці України — монументом Незалежності.

Напередодні 65–річчя скульптора ми зустрілися з Анатолієм Васильовичем у його майстерні. Тут можна ходити, як у музеї: скульптури займають увесь простір — стоять, лежать, висять на стелажах, підлозі, стінах. Скульптор зізнається, що навіть у вихідні й святкові дні він приходить у свою майстерню: «Мене ніхто не змушує, але інакше не уявляю свого життя».

Пригадується, як по завершенні чемпіонату Європи з водних видів спорту в Будапешті головний тренер збірної України Сергій Бондар пояснював причини «безмедалля» відсутністю на доріжках двох найсильніших юніорів — Дарини Зевіної та Андрія Говорова. Нагадаємо, що в той час вони кували для України «золото» I Юнацької олімпіади в Сінгапурі. Виявляється, наставник не лукавив — з «дорослої» європейської першості на «короткій воді», яка позавчора завершилася в Ейндховені, ці двоє юних олімпійців привезли чотири нагороди. З них одна — золота, в активі Зевіної. Ще одна відзнака — також в активі молодого, 18–річного Сергія Фролова. Загалом «синьо–жовта» команда посіла шосте командне місце. І це при тому, що наші представники залишалися осторонь п’єдесталу великих міжнародних змагань, починаючи з 2008 року!

У літаку Іл–76, який цими вихідними розбився у пакистанському місті Карачі, загинули семеро українців — члени екіпажу. Цю інформацію підтвердило Міністерство закордонних справ України. За словами речника МЗС Олександра Дикусарова, серед загиблих — командир, пілот, штурман, двоє авіатехніків, бортінженер та бортрадист, ще один загиблий член екіпажу — росіянин. Нагадаємо, літак орендувала грузинська авіакомпанія «Санвей». Уночі з суботи на неділю літак піднявся в повітря з аеропорту Карачі, щоб летіти в Судан, але через півтори хвилини впав на недобудований будинок у передмісті Гульшан–е–Джохар. Пролунали вибухи i почалася пожежа. Усього внаслідок аварiї загинуло 12 людей: окрім восьми членів екіпажу літака, ще кілька людей отримали смертельнi травми або дістали поранення на землі.

В індійському порту Мумбай заарештували чоти­рьох україхнських моряків із грецького судна–балкера «Дайнемік страйкер». Нагадаємо, минулого тижня навколо цього судна розгорнулися події голлівудських масштабів. Індійські військово–морські фрегат та два вертольоти переслідували «Дайнемік страйкер», який «втік» iз порту Мумбай, де перед тим стояв на якорі. Наздогнавши судно, індійські військові намагалися зв’язатися з екіпажем по радіо, але ніхто не відповів, тож, аби зупинити «Дайнемік страйкер» і змусити його рухатися назад у Мумбай, військові зробили кілька попереджувальних пострілів у повітря. Уже в порту чотирьох членів екіпажу, капітана, старшого помічника, механіка та боцмана заарештували, усі вони виявилися громадянами України.

Двох співробітників відділення лінійної міліції, що дислокується на станції «Конотоп», із вогнепальними пораненнями виявили пізнього суботнього вечора, коли вони вже не потребували жодної допомоги.