Події в Лівії набирають дедалі більшої гостроти, тому в дію вступила «важка артилерія» міжнародної дипломатії. Учора в Женеві ситуацію у вотчині колись всесильного Муаммара Каддафі, де, окрім військово–політичної, наростає ще й гуманітарна криза, на Раді ООН з прав людини обговорювали глави МЗС провідних держав Європи та світу.
Попри переможний результат Жасминової революції, мешканці Тунісу не заспокоїлися й пильно стежили за тим, як ті, хто прийшов до влади, виконуватимуть свої обіцянки. І щойно виявилося, що таки не виконують — на вулиці знову вихлюпнулося людське море. Минулих п’ятниці та суботи в столиці країни — місті Туніс — відбулися нові акції протесту, учасники яких вимагали очистити тимчасовий уряд від колишніх співробітників поваленого президента Бен Алі. І таки домоглися свого: у неділю глава тимчасового уряду Мохаммед Ганнуші подав у відставку.
У долі храму, що в селі Кам’янка Тельманівського району, крутий поворот: колегія Донецького окружного адміністративного суду відмінила розпорядження Донецької облдержадміністрації №64 від 9 лютого 1996 року про передачу храму Вознесіння Господнього Українській православній церкві КП. Тепер церква, яку буквально з руїн підняли віряни Київського патріархату, де–юре належить сільській громаді, де–факто — переходить до рук Московського патріархату. Саме під це рішення у грудні минулого року була зареєстрована нова парафія Вознесіння Господнього, але Московського патріархату. А для служіння найняли священика з сусіднього села. При нинішній владі та підвладним їй судам важко було сподіватися на будь–який інший вердикт. Хоча й справу «шито білими нитками».
Ще кілька років тому допомогти діткам із діагнозом «ретинопатія недоношених» у різних регіонах було дуже складно — не вистачало сучасних апаратів для діагностики та ефективного лікування патології. Повний комплект необхідного обладнання був хіба що в столиці. Тому малят, у яких виявляли цю хворобу, направляли на лікування до Києва. І то у випадку, якщо був шанс зберегти зір, якщо ураження очей ще не набуло незворотного характеру. На щастя, ситуація повільно, але змінюється на краще. Так, два роки тому черкаські медики зробили великий крок уперед у лікуванні недоношених малюків — фахівці рятують від сліпоти дітлахів, що народилися передчасно. Відтоді як у відділенні новонароджених та недоношених дітей Черкаської обласної лікарні з’явився непрямий бінокулярний офтальмоскоп, лікарі виявляють кожен випадок специфічної хвороби очей у новонароджених. І в разi потреби роблять операцію, яка рятує зір.
Двоє офіцерів міліції зайшли у помешкання 28–річного хлопця, щоб перевірити «сигнал» сусіда про побутову сварку під час святкового застілля в чималенькій компанії. І хоча той телефонний дзвінок в Октябрський райвідділ міліції був учорашнім (за цей час сусіди встигли помиритися, ніхто не виявляв ознак агресії чи якихось інших правопорушень), гості в цивільному зажадали, щоб господар пройшов iз ними до найближчого пункту охорони порядку нібито для надання ґрунтовніших пояснень. Там же дільничні інспектори міліції самі заходилися «пояснювати» батьку двох неповнолітніх дітей причини виклику за допомогою спецзасобу — гумової палиці...
У тихому та віддаленому селі Макіївка Смілянського району Черкаської області люди шоковані нічною крадіжкою. Невідомі ломами розкурочили замки у сільському клубі й винесли 22 духові інструменти, серед яких були навіть післявоєнні.
Місцевий суд Жовтневого району Запоріжжя нещодавно допитав підсудних Антона Харитонова і Сергія Дьоміна, які донині акцентують: представників прокуратури на допитах не було, а покази з них зазвичай вибивали! Такий перебіг судового процесу засвідчує: крапка над «і» хтозна–коли буде, якщо основна база звинувачень — зізнання підозрюваних у кабінеті слідчого міліції.
Ще кілька років тому його практично ніхто не знав. Нині ж він входить до п’ятірки провідних майстрів легкоатлетичного багатоборства у світі. На чемпіонаті України, що минулого тижня відбувся в Сумах, 25–річний Олексій Касьянов був однією з найбільших зірок, при тому що нашій «королеві спорту» є чим пишатися. Утім на чемпіонат Європи, який наступної п’ятниці стартує у Парижі, запоріжанин не поїде. Чому саме, а також про особливості життя «залізних людей», Касьянов розповів «Україні молодій».
Ростислав Бабійчук, який нещодавно відсвяткував 100–річчя, стверджує, що на власні очі бачив Скоропадського, Денікіна і Махна. Тоді, в роки так званої громадянської війни, його сім’я жила в Умані, в кімнатці, що розташовувалася практично на залізничному вокзалі. Тож малим він любив спостерігати з вікна за пасажирами, серед яких були й вищезгадані історичні постаті. «Але хіба тоді, хлопчаком, я задумувався, яких великих людей бачу?», — каже Ростислав Володимирович. Власне, із залізниці, де працював батько, й розпочалася трудова біографія самого Ростислава. А закінчилася — у кріслі міністра культури Радянської України. Всі віхи свого життя ювіляр, попри поважний вік, чудово пам’ятає: легко називає дати, прізвища, посади, події... Про життєву дорогу довжиною у сто літ та про секрети довголіття ми й розмовляємо з Ростиславом Бабійчуком у його затишній квартирі на вулиці Інститутській, яка досі потопає у розкішних букетах квітів. Адже вітати ювіляра приходили й посадовці, й митці, й колишні колеги по роботі.
