Я категоричний противник погромiв та iнших проявiв екстремiзму пiд час проведення протестних акцiй проти влади. Коли бачу розбитi вiтрини, перевернутi машини, закривавлених людей, стає моторошно. Проте щодо теперiшньої ситуацiї в Українi можна зробити виняток.
У листопаді минулого року «Україна молода» вже висвітлювала проблеми кредитної спілки «Спілка пенсіонерів України» та її полтавської філії. Не з усіма висновками, наведеними в тій статті, можу погодитись. Однак констатую: серед публікацій цієї тематики та, що з’явилася в «УМ», залишається найближчою до реалій. Тож саме в газеті, якій довіряю, хочу висловити власну точку зору. Напротивагу всім, хто хоче «погріти руки» біля цієї та інших кредитівок.
Автоcтрада, що веде до кубка Ліги чемпіонів, і знак, який забороняє рух назад, — таке модульне шоу фанатів «Шахтаря» на трибунах «Донабас–арени» на початку гри з «Ромою» свідчить про неабиякі апетити клубу. Чемпіон України, вперше у своїй історії потрапивши до 1/8 фіналу головного європейського клубного турніру, легко подолав «Рому», яку вважали фаворитом у цій парі. По три голи в кожному матчі, загальний рахунок 6:2 — і тепер «гірники» придивляються до потенційних опонентів по чвертьфіналу Суперліги.
«Це був наш найкращий матч. Причому не лише в моїй капітанській кар’єрі, але й за ті десять років, що я виступав за збірну», — бідкався після дуелі наставник українців Орест Терещук. І справді, пристрасті й розвиток подій в іграх із голландцями подарували любителям тенісу море емоцій. Шкода лише, що по завершенні триденного протистояння українці виявилися розчарованими.
Трохи більш як три місяці жили українські футбольні вболівальники без змагань на внутрішній арені. Поновлення змагань минулих вихідних удалося на славу: глядачі побачили 22 забиті м’ячі, а заодно отримали перше уявлення про те, наскільки плідно клуби прем’єр–ліги провели міжсезоння. Родзинку до поєдинків 20–го туру додала погода. Не кожен клуб, уже звично для цієї пори, встиг підготувати свою арену до весняної частини чемпіонату, через що в деяких матчах гравці більше змагалися з полем, ніж із суперником. Особливо постраждали команди в Луганську: гра «Зорі» з «Волинню» більше нагадувала грязьові ванни, ніж футбол.
Два роки тому в Лібереці на чемпіонаті світу з лижних видів єдину нагороду для української збірної здобула Валентина Шевченко, вигравши «бронзу» на 30 км вільним стилем. На цьогорічній же планетарній першості, яка минулої неділі завершилася в Осло, жодному з українців не вдалося піднятися на п’єдестал. 35–річна Шевченко знову виявилася найспритнішою поміж співвітчизників — найкращий свій результат Валентина показала в марафоні, де фінішувала 14–ю. Її колеги по збірній Лада Нестеренко та Марина Анцибор завершили найдовшу турнірну дистанцію на 24–й та 40–й позиціях, відповідно. Найшвидше ж 30–кілометровий відтинок пробігла норвежка Тереза Йохауг. Випередивши на фініші на 12,6 сек. Маріт Бйорген, 22–річна переможниця не дозволила співвітчизниці стати п’ятиразовою чемпіонкою світу.
Страждання українського клубу у відкритому чемпіонаті Білорусі закінчилися 8 березня — «Сокіл» не зміг зробити подарунок ані жінкам, ані своїм прихильникам чоловічої статі. На останній матч команди у Броварах прийшло всього 550 глядачів (трибуни вміщують 1400). Утім усе логічно: сьома команда регулярного сезону поступилася другій. Причому гродненському «Німану» кияни програли і всі п’ять попередніх матчів регулярної першості.
