Слідство за цією кримінальною справою щойно розпочалося, проте кримське управління кримінального розшуку дещо все ж повідомило. Так, 37–річний уродженець Ростовської області Андрій, котрий підозрюється у цьому подвійному вбивстві, у минулому вже чотири рази поспіль «ходив на зону». Але після цього не став на шлях праведний , бо вчинив згодом розбійний напад на інкасатора і замах на зґвалтування. Саме за ці злочини його і розшукували російські правоохоронці.

Тепер Оксана говорить, що її підкупили розповідями про красиве життя. При сьогоднішній поінформованості про насильство над людьми повірити в таку простодушність важко. Красиве життя, як і сир у мишоловці, не дістається просто так. Швидше, дівчина розуміла, чим вона буде займатися, але сподівалася, що це буде необтяжливо, прибутково й, може, навіть романтично.

Можливо, житель Яготина, що на Київщині, Володимир П. проминув би на своєму «БМВ» пересувний пост ДАІ без пригод, якби не намагався це зробити якомога швидше. Саме за перевищення швидкості на аварійно небезпечній ділянці шляху неподалік Вінниці його і зупинили. Інспекторам здалося підозрілим, що чоловік нервував, тому попросили відкрити багажник.

Працівники Бердянського міськвідділу міліції навряд чи розраховували на такий розвиток подій. Проте доля розпорядилася саме так, як у відомій приказці: одним пострілом одразу двох кримінальних «зайців» убили. Як повідомили «УМ» у відділі зв’язків із громадськістю Запорізької обласної міліції, все почалося з того, що до правоохоронців звернулися стурбовані батьки кількох старшокласників Бердянська, мовляв, діти ведуть себе незвично, у них пропадають нові мобілки, а з домівок — гроші. Було зрозуміло: підлітків хтось залякує.

«Оригінально» підійшов до питання поліпшення звітності інспектор ДАІ з Тернополя. Не ускладнюючи себе перевіркою безпеки руху на вулицях міста, він просто оформив одинадцять (!) адміністративних протоколів про перехід вулиці у забороненому місці. «Жертвою» інспектора став його родич з одного з сіл Зборівського району, який навіть не підозрював про власну «активність» у порушенні ПДР на вулицях обласного центру.

Перипетії навколо останніх подій у виправно–трудовій колонії №124, що розташована в Кіровському районі Донецька, нагадували гостросюжетний детектив. За версією відомого адвоката Сергія Салова, спершу до нього по допомогу звернулася мешканка Луганщини Людмила К., яка є представником засудженого Олександра Л. За її даними, минулого четверга о 17–й годині кілька засуджених мали здійснити акт самогубства. Аби перевірити цю інформацію, адвокат прибув до колонії, і о 17.30 йому на мобільний зателефонував(?) уже сам Олександр Л. За його словами, на знак протесту проти побиття їх співробітниками адміністрації колонії він та ще двоє засуджених розпороли собі животи металевими прутами...

«Повернення в Едем» — таку назву мала кустарна, майже півгодинна порнострічка, яку місяць крутили серед молоді Зіньківського району, що на Полтавщині. Її режисером, як було вказано в титрах, був Володимир Литвиненко (всі імена задіяних у цій брудній історії змінено. — Авт.), а в «головних ролях» виступала колись закохана сільська парочка — Ліна і Саша. І тепер творцеві цього «шедевру» загрожує провести найближчі п’ять–сім років у місцях не дуже віддалених. На п’ять років може потрапити туди ж і Олександр — за задоволення статевої пристрасті неприродним способом умовного покарання не передбачено. 19–річна Ліна слідчими органами визнана потерпілою як особа, що страждає легкою розумовою відсталістю і яка не усвідомила своїх дій.

На минулому тижні «УМ» повідомляла про жахливе вбивство молодого чоловіка у центрі прикордонного Ямполя, що на Вінниччині. Публікація від 19 січня мала назву «Мого сина вбивали бандити і добивали медики», в ній матір загиблого Катерина Балабан закликала усіх небайдужих допомогти у розкритті вбивства сина. Як повідомили «УМ» у відділі зв’язків з громадськістю обласної міліції, злочин уже розкрито, а пані Балабан особисто подякувала міліціонерам. Окремі слова вдячності вбита горем жінка висловила оперативнику райвідділу Володимиру Венгльовському, першому заступнику начальника Ямпільського РВ Олександру Бруню, працівнику карного розшуку облуправління міліції Івану Дідуру, які доклали максимум зусиль, щоб знайти винних у вбивстві. Остання крапка, звісно ж, за Фемідою.

У вівторок — 22 січня у Донецьку ніхто не очікував, що до Апеляційного суду надійде заява від представника головного управління держказначейства про відмову від своєї апеляційної скарги на судове рішення від 9 листопада. Адже до цього всі прагнення сім’ї потерпілої Світлани Зайцевої домогтися солідної компенсації результату не принесли. Сім’ї, щоправда, виділили двокімнатну «вбиту» квартиру, яка, до речі, так і стоїть порожньою, бо немає коштів на ремонт, і призначили матеріальну допомогу дітям–сиротам — по 500 гривень щомісяця.

«УМ» неодноразово повідомляла про резонансну справу Світлани Зайцевої, яку незаконно засудили до семи з половиною років позбавлення волі за вбивство однокласника, якого вона не скоювала. У Донецькому СІЗО молода жінка заразилася туберкульозом, а після вироку суду провела за ґратами один рік. Адже міліція затримала справжніх убивць, тож пані Зайцеву було виправдано й повністю реабілітовано. Втім у квітні 2006 року, після загострення хвороби, Світлана Зайцева, що схудла до двадцяти кілограмів, померла. Сиротами залишилися троє дітей жінки. Матір Світлани, яка стала опікуном власних онуків, подала позов проти облпрокуратури та облуправління держказначейства Донеччини про відшкодування матеріальних й моральних збитків, заподіяних «правопохоронцями» на суму 4 мільйони 525 тисяч гривень. Наприкінці минулого року Феміда присудила виплатити опікуну й сиротам вдвічі меншу суму — 2 мільйони гривень, але й ці чималі гроші «правопохоронці» та чиновники сплачувати не хотіли й далі апелювали проти жертв власної помилки. Втім нарешті у цій справі поставлено крапку.