Він лише недавно переступив піввіковий поріг і далі живе за напруженим бізнесграфіком. Є надія, каже, що в майбутньому, ближче до старості, йому таки вдасться відпочити — неквапом пройтися з мольбертом плаями Карпат. Перенести на полотно красу тутешніх краєвидів — одне з бажань, відкладених на потім. Він блискуче закінчив художню школу і в 1976 році на міжнародному конкурсі малюнків у Празі здобув друге місце, поступившись лише ровесникові з тодішньої НДР.

Його умиротворяють м’які карпатські пейзажі, проте сумує за кам’яною красою Вірменії. «Подібних яскравих скель — природного фіолетового, помаранчевого, оксамитового кольорів з неймовірною кількістю відтінків — немає більш ніде, — мовить із ностальгією. — Мої емоційні друзіархітектори з Італії, побачивши таке гранітно­мармурове різнобарв’я, ледь стримували сльози. Мовляв, чого Господь так несправедливо зосередив це диво лише на невеликій території Вірменського нагір’я?».

Представляючи фільм, команда телевізійників (виробництво — студія «Квартал 95», фінансування — канал «Інтер») відразу попереджає, що їхня робота — це не рімейк класичного фільму, а сучасна інтерпретація п’єси Еміля Брагінського та Ельдара Рязанова «Співробітники» («Сослуживцы»). Саме з цією установкою варто йти в кінотеатр, якщо ви вирішили подивитися, що ж собою представляє оновлена версія «Службового роману», — інакше існує небезпека зіпсувати культпохід.

Ця історія просто вражає своїм цинізмом. 20 лютого Мінекології видало дозвіл на вилов білуги й осетра в Дніпро–Бузькому лимані біля Миколаєва з метою штучного відтворення цих видів риб, занесених у Червону книгу. А вже 24 лютого оперативна група Держкомрибгоспу України спільно з прикордонниками затримала фелюгу, на борту якої виявили велику партію осетрових. У момент затримання спіймана риба вже була мертва. Зате у браконьєрів на руках був, як «охоронна грамота», дозвіл на вилов за підписом самого начальника Миколаївської рибоохорони. Більше того, пізніше слідство з’ясує, що й самі «рибалки» — це перевдягнуті співробітники тієї ж рибоохорони! То чому ж тоді вилов було здійснено тишком–нишком, а мертва риба явно готувалася для продажу на ринку, а не для відтворення популяції?

У центрі світової уваги залишається розбурхана найпотужнішим з 1923 року землетрусом Японія. Станом на вчора офіційна кількість загиблих від майже 9–бальних підземних поштовхів та спричиненого ними цунамі становила 3 373 людини, ще майже 7 тисяч вважалися зниклими безвісти. Проте цей мартиролог, без сумніву, зросте — щодня рятувальники відкопують з–під завалів та нанесеного океанською хвилею мулу нові тіла.

Не виключено, що народним обранцям доведеться заново опановувати науки голосування. В парламенті готуються внести новації до системи «Рада», які передбачатимуть використання сенсорної панелі. Сьогодні Регламентний комітет розглядатиме відповідний проект. «Думаю, підтримаємо», — зазначив учора в розмові з кореспондентом «УМ» голова комітету «регіонал» Володимир Макеєнко.

Виявляється, навіть у нашій корумпованій і несправедливій дер­жаві можна й варто боротися за власні права. «Україна молода» — на вістрі цієї боротьби разом зі своїми читачами. Так, завдяки публікації в «УМ» один із наших читачів виграв у нелегкій боротьбі судовий процес проти Пенсійного фонду України. Тепер інші громадяни, які постраждали від чиновницького свавілля органів ПФУ, можуть скористатися досвідом цієї боротьби.

Тарас Шевченко і його «Кобзар» — це символи України, які оберігають і об’єднують нашу націю. А ще стоять на сторожі совісті кожного. Шевченківські вечори Університет культури і мистецтв проводить уже чотири роки поспіль. І завжди це дійство стає знаковою мистецькою подією року, символічним днем патріотизму та єднання. От і цього разу зал Міжнародного центру культури і мистецтв (Жовтневий палац) був переповнений ущент глядачами різного віку. Вшанувати пам’ять народного поета, художника і патріота прийшли молодь і пенсіонери, школярі та дошкільнята. Свою любов і шану до геніального поета викладачі, випускники та студенти Університету культури висловлювали музикою, піснею та танцями, у які вкладали всю душу і серце. Лейтмотивом дійства стали цитати з творів великого Кобзаря, що линули зі сцени впродовж усього вечора. Головному натхненнику та режисеру–постановнику концерту Михайлу Поплавському вдалося майстерно передати національний колорит творчості генія у сучасній інтерпретації.

Хоча любов сучасних карпатців до самозарядної вогнепальної зброї, мабуть, така ж непереборна, як у їхніх предків до бартки та кремнієвого пістоля, проте охочих купити бойовий карабін із сімома набоями за скромну суму на гомінкому базарі в райцентрі Верховина не знайшлося.

Прокинувшись уранці, 70–річний полтавський пенсіонер не побачив біля будинку в центрі міста свого старенького «Запорожця», але спершу сприйняв усе за чийсь невдалий жарт. Бо хто ж, здавалося, спокуситься на крадіжку «горбатого»? Як з’ясувалося, мисливцями за «раритетом» стали двоє неповнолітніх земляків. Після чаркування у 16–річного товариша вони «гуляли» містом майже до другої години ночі — доки не закінчилося спиртне та гроші. Щоб продовжити «банкет», почали приглядатися до автомобілів у дворах багатоповерхівок. Однак викрадати «круту» іномарку з надійною сигналізацією не стали, бо ж небезпечно... Тому зупинилися саме на «Запорожці», який, вважали, можна одразу «сплавити» знайомому приймальнику металобрухту.