Організатори форуму у Нінбо влаштували гросмейстерам справжнє випробування на витривалість. Мало того, що за десять днів дали їм усього один день відпочинку, так ще під завісу змагань створили своєрідне «прискорення». Восьмий тур чемпіонату відбувся в понеділок надвечір, а дев’ятий, завершальний, — уже у вівторок зранку. Фактично шахісти мали час лише на вечерю та сон.
Клаптик лісу по вулиці Героїв в Ірпені, що під Києвом, опинився в центрі неабиякого скандалу. Адже в цьому невеличкому парку є братська могила воїнів Радянської армії, що загинули під час визволення міста у 1943 році. Утім місцеві мешканці й припустити не могли, що їхніми сусідами можуть стати скоробагатьки, адже поруч із пам’ятником Невідомому солдату, буквально на кістках 57 загиблих воїнів, вирішили будувати елітні котеджі! Обурені мешканці вулиць Натана Рибака, Героїв та Ломоносова, що оточують невеличкий парк із братською могилою, швидко самоорганізувалися, створили ініціативну групу й почали бити в усі дзвони. Почули їх поки що лише журналісти та окремі депутати Ірпінської міськради.
За фактом резонансної аварії зі смертельним наслідком, що сталася на вулиці Тарнавського у Тернополі з вини працівника правоохоронних органів, порушено кримінальну справу. Нагадаємо, що увечері минулої п’ятниці невідомий за кермом іномарки збив на нерегульованому пішохідному переході 64–річну жінку і втік iз місця події. Потерпіла загинула, а водія–вбивцю розшукали дуже швидко — ним виявився старший лейтенант карного розшуку Тернопільського міського відділу міліції.
З Біблії відомо, що Божу місію на землі Ісус Христос завершив в’їздом до Єрусалима і воскресінням праведного Лазаря. Уже по дорозі до святого міста Спаситель дізнався, що Лазар помер і вже похований. «Воскресне твій брат!» — сказав Ісус Марфі, котра зустріла його у передмісті. Так і сталося: відвалили за повелінням Христа камінь від печери — і померлий, почувши Божий наказ: «Лазарю, вийди сюди», — піднявся й залишив печеру...
На подвір’ї Донецької міської ради вже кілька років бовваніє знакова для кожного росіянина копія «Цар–гармати», яка ніколи не стріляла. А на задньому дворі, на вході до улюбленого місця відпочинку городян — Парку кованих фігур, стоїть кількаметрова копія Ейфелевої вежі, нещодавно подарована Донецьку дніпропетровськими ковалями. Невдовзі до «паризької красуні» мають «присусідити» ще й «московського красеня». Відомий коваль із Білокам’яної Ігор Чижов зі своїми колегами мають намір подарувати столиці шахтарського краю копію собору Василя Блаженного. Про це повідомив один з авторів та творчих натхненників Парку кованих фігур, голова гільдії ковалів Донбасу Віктор Бурдук. «Копію собору російські колеги вже кують. Або до Дня міста (остання неділя серпня. — Авт.), або на фестиваль ковалів, який традиційно проводиться у Донецьку, композицію буде встановлено», — повідомив головний коваль Донеччини.
На такі жорсткі заходи підприємство вдається у крайніх випадках, коли боржники не реагують на жодні попередження. А спочатку їх попереджають у щомісячних платіжках — «якщо не сплатите борги, у квартирі відключать водовідведення». Про борги нагадують і контролери абонентського відділу, які щоденно працюють на дільницях.
Норвегія, а разом із нею й увесь світ, сумує за жертвами терактів, скоєних минулої п’ятниці правим екстремістом Андерсом Берінгом Брейвіком. Позавчора увечері по всій країні та в сусідніх Швеції і Данії відбулися демонстрації й жалобні марші зі смолоскипами, у яких взяли участь більше 150 тисяч осіб. Оговтавшись від першого шоку й хаосу, норвезька поліція повідомила уточнені дані про кількість жертв: від вибуху в Осло загинули восьмеро, а не семеро людей, як повідомлялося раніше, а кількість загиблих на острові Утойа, де вбивця розстріляв учасників молодіжного табору Норвезької трудової партії, зменшилася з 86 до 68 осіб. Ще близько ста людей отримали поранення. Брейвік планував убити й Гру Харлем Брунтланн — екс–прем’єр–міністра Норвегії, першу жінку на цьому посту, яку називають «матір’ю нації». Але забарився з бомбою в Осло: Брунтланн встигла виступити перед учасниками табору на Утойі й поїхати звідти раніше, ніж прибув «месник».
... Що ти вже в іншій країні, відчуваєш, щойно перетнувши кордон. Наш мікроавтобус перестає стрибати по дорозі і мчить так рівно, що навіть можна читати газету. При цьому поляки вважають, що в них дуже погані дороги, і активно будують їх до Євро–2012. Через це вся Польща зараз нагадує великий будівельний майданчик.
Ми, група українських журналістів, на запрошення Польської туристичної організації та Журналістського фонду НСЖУ їдемо в Свєнтокшиське воєводство (столиця — Кєльце), одне з найменших у країні. І хоча, на відміну від Варшави чи Кракова, Кєльце й околиці мало розкручені в туристичному плані, тут є багато що побачити і чому повчитися, запевняє наша невтомна провідниця і перекладач Олена Бондаренко, яка представляє Польську турорганізацію в Україні. Адже пiсля розвалу колгоспiв у цьому аграрному регiонi панували безробiття i безнадiя, а завдяки туризму Свєнтокшиське стало оживати.
