Москва біля наших ніг

27.07.2011
Москва біля наших ніг

Малюнок Миколи КАПУСТИ.

На подвір’ї Донецької міської ради вже кілька років бовваніє знакова для кожного росіянина копія «Цар–гармати», яка ніколи не стріляла. А на задньому дворі, на вході до улюбленого місця відпочинку городян — Парку кованих фігур, стоїть кількаметрова копія Ейфелевої вежі, нещодавно подарована Донецьку дніпропетровськими ковалями. Невдовзі до «паризької красуні» мають «присусідити» ще й «московського красеня». Відомий коваль із Білокам’яної Ігор Чижов зі своїми колегами мають намір подарувати столиці шахтарського краю копію собору Василя Блаженного. Про це повідомив один з авторів та творчих натхненників Парку кованих фігур, голова гільдії ковалів Донбасу Віктор Бурдук. «Копію собору російські колеги вже кують. Або до Дня міста (остання неділя серпня. — Авт.), або на фестиваль ковалів, який традиційно проводиться у Донецьку, композицію буде встановлено», — повідомив головний коваль Донеччини.

Тепер депутатам міської ради та іншим чиновникам не доведеться десь далеко шукати місце, щоб замолити гріхи. Хочеш у справжньому храмі, що неподалік адмінбудівлі, хочеш — біля копії.

Що ж до плану розвитку самого Парку кованих фігур, то за кілька років цей проект буде завершено. «За десять років у ньому з’явилося 144 експонати. Фактично територію, відведену місцевою владою для парку, вже розплановано і нові проекти вже затверджено. Тут за кілька років ще мають з’явитися Алея шахтарської слави, Алея копій архітектурних пам’ятників та Алея земляцтв. Ми спілкуємося з різними земляцтвами і запрошуємо їх взяти участь у цьому проекті, щоб вони залишили хоч якісь знаки, характерні для своєї місцевості, — ділиться планами Віктор Бурдук. —Коли цей проект завершиться, ми будемо шукати інше місце в Донецьку, аби продовжувати нашу справу».

До речі, для того щоб викувати символ Донецька — Пальму Мерцалова — достатньо триметрового шматка залізничної рейки. Скільки ж металу потрібно, щоб викувати копії самих лише маківок величезного собору Василя Блаженного, який є окрасою не такої вже й Красної площі?