Коли читаєш «страшилки» про туберкульоз у газеті чи переглядаєш черговий телесюжет про епідемію сухот в Україні — це одне. А коли хвороба напряму торкається тебе чи когось із близьких родичів — зовсім інше. Тоді питання «як у лікарню споряджати», «як часто відвідувати», «як не заразитися» тощо стрімко переходять із категорії філософських у групу нагальних, життєво важливих. Шкода лише, що знайти на них відповіді вдається далеко не завжди. Особливо якщо в хворої бабусі чи простого дядька із села немає родичів, які зможуть «витрусити» з лікарів усю необхідну інформацію та відстояти інтереси пацієнта. Та й наявність у хворого «групи підтримки» не гарантує успіху. У цьому на власному досвіді переконалися друзі авторки цих рядків, які більше року тому дізналися про хворобу батька.

Першим сезон 2011—2012 відкрив театр «Колесо». Піклуючись про столичних театралів, які за літо встигли скучити за театральними вечорами, першу виставу після відпустки підопічні Ірини Кліщевської зіграли ще в середині серпня. Тож поки інші театри лише входять у фазу активної роботи, «Колесо» вже у повній репертуарній готовності. І не тільки репертуарній: паралельно з основною роботою театр готується до гастролей — за кілька тижнів «Колесо» з виставою «Примадонни» вирушає до Ізраїлю.

Завтра, в роковини смерті Павла Тичини, у село Піски, що на Чернігівщині, на його малу батьківщину, приїде цілий десант — діячі культури, поети, журналісти, а також учні столичної гімназії №191, яка носить ім’я цього талановитого і несподіваного поета радянської доби. «Будуть Іван Драч, лауреати Національної премії імені Тараса Шевченка — головний редактор «Слова Просвіти» Любов Голота та художник Валерій Франчук, лауреат літературної премії ім. П. Тичини Ніна Гнатюк, режисер Сергій Архипчук», — розповідає директор київського Музею Тичини, правнучка поета Тетяна Сосновська. На жаль, у самих Пісках, попри клопотання громадськості, досі немає ні пам’ятника Тичині, ні бодай маленького музею. Своєрідною природною пам’яткою поетові стане трояндова алея, яку висадять завтра. За словами пані Сосновської, буде висаджено три десятки кущів.

«Класика нового покоління» — під таким девізом сучасна кіноіндустрія взялася екранізувати відомі з дитинства ще нашим бабусям літературні твори, прагнучи привернути до них молодіжну аудиторію. «Гордість і упередження», «Джейн Ейр», «Грозовий перевал» — рімейки цих та інших неодноразово екранізованих романів, головні ролі в яких грають нинішні зірки, виходять на екрани один за одним. А тепер кіношники згадали й про російську класику: ось–ось почнуться зйомки нової «Анни Кареніної». Цього разу у героїню Льва Толстого перевтілиться британська актриса Кейра Найтлі.

«Щастить сильнішим» — так зазвичай коментують несподіванки у спортивних змаганнях. Це неписане правило проситься і в царину грошей: щастить багатшим, гроші притягують гроші. Ну бо як інакше можна прокоментувати таку новину: в Америці син мільйонера виграв у лотерею понад 100 мільйонів доларів.

Іспит. Викладач:

— Отже, почнемо. Хто знає на 5?

Піднімається кілька несміливих рук, викладач бере заліковки і ставить «відм.»

— Ну а хто знає на 4? — Рук уже більше, задоволені студенти отримують «добре» і йдуть. Те саме — «задов.» У результаті в аудиторії залишається кілька студентів, що рвуть на собі волосся за нерішучість.

— А ви, значить, знаєте на 2. Значить, хочете на перездачу... Ну що ж, перездача. Хто знає на 5?..

Зустріла якось свою давню приятельку, цікавлюся, як справи. «Та от, перевела сина в іншу школу. Не знайшов спільної мови з однокласниками...». Вітю я знаю як скромного та тихого хлопчика, відмінника. Що ж сталося? П’ятеро йолопів із класу зробили хлопця об’єктом знущань. Почалося все ще в молодших класах, спочатку над Вітею кепкували, потім почастішали різноманітні капості — то портфель заховають, то зошита порвуть, а якось навіть куртку в роздягальні порізали. Звертання до вчителів і директора результатів не дали — однокласники стали обережніші, все робили потай, тож спіймати на гарячому кривдників не вдавалося... Ця історія пригадалася під час прес–конференції «Дідівщина в школі», де фахівці розповіли, якою є ситуація з насильством у наших навчальних закладах і як із цим боротися.

Повернути російську мову в дошкільні та навчальні заклади — саме таку мету переслідує правозахисний громадський рух «Російськомовна Україна» інформує, очільником якого є нардеп від Партії регіонів Вадим Колесніченко. Як розповів останній в інформагенції УНІАН, їхня організація підтримуватиме російськомовних батьків, які хочуть створювати в дитсадочках групи, де навчання будуть проводити рідною для дітей російською мовою. Для відкриття такої групи необхідно лише... п’ять заяв від батьків малюків. Це, підкреслив пан Колесніченко, не суперечить демократичному українському законодавству й відповідає рекомендаціям Європейської хартії регіональних мов або мов національних меншин.

Українська держава чи не першою у свiтi в новiтнi часи оформила новий тип суспiльно–полiтичного ладу — олiгархат. У такiй державi вся полiтична, економiчна, судова влада зосереджена в руках купки олiгархiв, фактичних i формальних її володарiв. Ще давньогрецький фiлософ Платон стверджував, що «олiгархи — люди, жадiбнi до грошей, i, як дикуни, шанують золото та срiбло»...

Виступаючи в програмi «Вiд першої особи» на радiо «Ера», народний депутат М. Чечетов неодноразово твердив, що в Українi iснує «одiн закон для всєх» (на це нiби вказував i Президент В. Янукович пiд час прес–конференцiй), а прийнятий уночi на 8 липня Верховною Радою України Закон про пенсiйне забезпечення вважає справедливим для всiх професiй, якi iснують в Українi. Вiн навiть артистично нiби «просльозився», бо втрачає половину своєї пенсiї за поданий ним голос «за», тому що максимальний розмiр пенсiї, згiдно з прийнятим законом, не може перевищувати десяти мiнiмальних зарплат, тобто не бiльше 8 тис. грн...