На гандбольній карті України амбітна жіноча команда «Смарт» із Кривого Рогу з’явилася лише кілька років тому. Утім швидкий прогрес гравців і стабільне фінансування дозволило в цьому році вперше виграти чемпіонський титул. Коли ж наказав довго жити багаторазовий чемпіон країни запорізький «Мотор», саме на «Смарт» ліг основний тягар відповідальності за обличчя нашого гандболу на європейській арені.

Вівторкові матчі другого туру Суперліги дали аргументи як прихильникам нової системи відбору до групового раунду, так і опонентам Платіні. Скажімо, перші очки в елітному турнірі взяли дебютанти — «Рубін» та «Уніря», причому обидва колективи були ближчими до перемоги, ніж їх імениті конкуренти. Натомість «Дебрецен» зазнав нищівної домашньої поразки від завсідника ЛЧ — «Ліона».

Достатньо побіжного погляду на будь–який сучасний військовий конфлікт, аби переконатися — перемагає той, хто має перевагу в повітрі. Поки світові супердержави вкладають мільярди доларів у розробку універсальних літаків, винищувачів–бомбардувальників майбутнього, український парк радянських МіГ–29 та Су–27 старіє фізично й морально, час ставить українським Повітряним силам ультиматум: або робити щось (модернізувати літаки, які є, купувати чужі, будувати свої), або українські соколи перетворяться на горобців у порівнянні з технікою сусідів.

У французькому Монпельє увесь минулий тиждень пахло медом — сюди на 41–й Всесвітній конгрес «Апімондія» з’їхалося близько 10 тисяч бджолярів із 80 країн світу — аби поділитися досвідом і представити свою продукцію. Українські ж бджолярі прибули по головний «трофей» — право по проведення такого ж міжнародного бджільницького форуму у 2013 році. І не підвели! За нашу країну проголосувало більше половини делегацій (93 голоси зі 165 можливих!) — і це при тому, що нашими суперниками були Туреччина, Іспанія, Італія, Угорщина та Болгарія.

Другий день групового етапу Ліги чемпіонів закінчився доволі прогнозованими результатами. Зокрема, програли чотири новачки турніру — «Рубін», угорський «Дебрецен», румунська «Уніря» й голландський «АЗ».

Коли в команди немає виразної гри, інколи це вдається пояснювати хоча б наявністю пристойних результатів. Адже поєднувати красу й перемоги в одному футбольному флаконі вдається значно рідше, ніж того хотілося б шанувальникам «спорту номер один». У випадках же, коли відсутність видовища накладається на незадовільні виступи, зазвичай відправляють у відставку тренера. Зрозуміло, що керманич збірної України Олексій Михайличенко допрацює до кінця відбіркового циклу чемпіонату світу, але доцільність його подальшого перебування на посту головного тренера викликає величезні сумніви. Адже і в рідній країні є більш імениті й авторитетні фахівці, яким можна було б довірити команду. Скажімо, ті самі Павлов і Маркевич.

Допомогти Льосіку утриматися на посаді може лише неймовірний збіг обставин, коли наші таки добудуть путівку на «мундіаль». Але для цього треба за місяць обіграти в Дніпропетровську потужну англійську «машину». За нинішніх обставин це ввижається фантастикою. Хіба що Капелло привезе до України дублюючий склад, та й тоді авторитет родоначальників футболу не дозволить їм грати розслаблено. Причиною такого невтішного розкладу стала позавчорашня гостьова нічия в Білорусі.

Тоді як іншим європейським збірним належить провести ще по два тури кваліфікації на шляху до «мундіалю», представники дев’ятої групи вже закінчили свій відбірковий турнір. Тріумфатором у цьому квінтеті, пройшовши дистанцію без очкових втрат, стала збірна Голландії. А от норвезька команда наче й виконала завдання–мінімум, виборовши другу сходинку, але навряд чи потрапить до стикових матчів. Оскільки схоже, що саме у «вікінгів» буде найгірший результат серед других колективів усіх груп і саме вони виявляться зайвими.

Тим часом місце на майбутньому світовому форумі гарантували собі ще три збірні з інших континентів. У Південній Америці, звідки безпосередньо до ПАР потраплять чотири команди, за два тури до фінішу бразильці й парагвайці вирішили свої завдання. А в Африці достроково переможцем у своїй групі стала Гана.

Ювіляр тижня: Олександр Довженко.
115 років визначному українському
кінорежисеру, письменнику