Скасування візового режиму не спричинить масової хвилі еміграції українців до країн Європейського Союзу, зате стане для багатьох наших співвітчизників нагодою побачити світ і повернутися додому з новими враженнями. Такі висновки можна зробити з результатів загальнонаціонального соціологічного дослідження міграційних настроїв населення України, яке провів Донецький інститут соціальних досліджень і політичного аналізу за підтримки Європейської програми Міжнародного фонду «Відродження» спільно з аналітичними центрами громадської ініціативи «Європа без бар’єрів» (опитано 3002 особи, похибка вибірки — до 1,8%).

2011 рік видався багатим на монарші весілля. У квітні спадкоємець британського престолу принц Вільям одружився з Кетрін Міддлтон, у липні свою наречену, південноамериканську чемпіонку з плавання Шарлен Уїттсток, повів під вінець один із найзатятіших холостяків Європи — 53–річний князь Монако Альбер ІІ. А вчора офіційно зав’язав із парубоцьким життям і наймолодший із нині чинних королів світу — 31–річний правитель Бутану Джігме Кхесар Намг’яла Вангчук. За дружину правитель невеличкого королівства в Гімалаях узяв звичайну студентку, 21–річну красуню Джетсун Пема. Щоправда, «чистокровною» простолюдинкою її не назвеш — мати Джетсун має крихітний домішок королівської крові, оскільки є далекою родичкою монаршої родини. Батько дівчини — пілот цивільної авіації.

Звичайний день Всеукраїнської громадської організації «Ніхто, крім нас» порушили працівники податкової міліції, які, не пред’явивши жодних документів, увірвалися в офіс, що на вулиці Червоноармійській у Києві, і почали проводити обшук. Коли секретар офісу Юлія Літохіна спробувала зупинити похмурих гостей, її вдарили в обличчя.

Від 5 до 10 тисяч людей візьмуть участь у сьогоднішньому Марші слави УПА, який традиційно на Покрову, в день заснування Української повстанської армії, проводять у столиці праві. Утім, судячи із заявок, поданих напередодні в органи місцевого самоврядування, марш матиме щонайменше два «рукави»: ВО «Свобода» та його прихильники крокуватимуть від пам’ятника Шевченку до Михайлівської площі; в УНА–УНСО радикальніший маршрут — від Аскольдової могили до Алеї слави і потім на Банкову.

Зустрітися з Іваном Драчем, перекинутися кількома фразами щодо «політичної ситуації у світі», а то й подискутувати на цю тему — не є неможливим, на відміну від деяких представників покоління 60–х в Україні. Здається, він відвідує усі більш–менш важливі політичні й культурні заходи, входить у представницькі ради й комітети — тобто, одного дня задавши собі темп руху, дотримується його беззастережно. Хоча бурхлива громадська активність поета, драматурга, перекладача, депутата не зажди була запорукою позитивного оцінювання його дій: Івана Драча називають конформістом і (довелося наткнутися і на таке визначення) «майже дисидентом». Щодо даної розмови мені, чесно кажучи, найменше йшлося про політичну оцінку, хотілося більше отримати світоглядних відчуттів бувалого аксакала, ставлення до того, що відбулося й що незмінно циклічно повторюється в Україні, з ретроспективи літ. Погода (останній осяйний день бабиного літа) й обставини (зустріч відбувалася у сквері біля Театру Франка, де за кілька годин мав розпочатися творчий вечір–концерт Богдана Ступки) якраз сприяли таким намірам.

Миколі Євстафієву із села Шубків, що на Рівненщині, зараз 86 років. Він не встиг повоювати серед «лісових братів», бо був на той час підлітком, а лише друкував газету загонів Бульби–Боровця. Та навіть така участь у русі опору більшовизму накреслила подальшу його долю — війна, тюрма, роки каторги на шахтах Воркути, а далі — на довгий період приклеєне тавро бандита, націоналіста, яке заважало жити, працювати. Але поневіряння не витравили духу свободи. Пан Микола залишився свідомим українцем. Каже, що кожного ранку, коли чує по радіо Гімн України, дякує Богові, що дожив до того часу, коли може не криючись розповідати про свою юність.

Як з’ясувалося, збірна українських боксерів, здобувши на аматорському чемпіонаті світу в Баку чотири золоті нагороди, перекрила багаторічний рекорд за кількістю золотих медалей, завойованих однією країною на одному чемпіонаті світу. Майже 40 років першість за цим показником утримували кубинці, які на ЧС–1974 виграли три золоті відзнаки.

На Батьківщині переможців командного заліку зустріли як героїв. Уже після квітів та бризок шампанського підопічні Дмитра Сосновського позавчора побували на офіційному прийомі у Президента Віктора Януковича. Крім привітань, члени команди отримали високі державні нагороди. Головний тренер Сосновський і Василь Ломаченко — ордени «За заслуги» II ступеня, Олександр Усик, Тарас Шелестюк, Євген Хитров — «За заслуги» IIІ ступеня, срібний призер Денис Берінчик — орден Данила Галицького.

Однією з головних сенсацій світового боксерського форуму в Азербайджані став 23–річний криворіжець Хитров, який щойно дебютував на чемпіонатах світу. Як йому та всій команді вдалося досягнути таких висот, Євген розповів «Україні молодій».