У 2007 році Україну чекає техногенна катастрофа і можлива зміна влади

У 2007 році Україну чекає техногенна катастрофа і можлива зміна влади

— Пане Вікторе, давайте почнемо з того, чи астрологія — це наука?
— Швидше, це суміш науки і мистецтва. Астрологу потрібно не лише порахувати натальну карту людини, накреслити її гороскоп, використовуючи знання сферичної геометрії та тригонометрії, астрономії, й зуміти цю карту прочитати, протлумачити. Астрологія — це інструмент для діагностики. Як, наприклад, рентгенапарат. Ви можете зробити знімок хворого місця, але прочитати, що це означає, зуміє виключно спеціаліст. Я не люблю, коли цьому процесу приписують містику. Швидше, тлумачення астрологічних символів передбачає знання психології людини. Але коли ви приходите до психолога, то він на вас має подивитися, поговорити з вами, протестувати. А мені цього не потрiбно. Я, не бачачи вас, але маючи на руках вашу карту, можу по телефону розповідати про ваші уподобання, особливості, давати прогнози рекомендації. Навіть про те, якої ви конституції, і, можливо, зовнішності. Психолог не скаже про те, коли у вас можуть виникнути ті чи інші проблеми, лише про їхню ймовірність. Навіть видатний психолог і дослідник підсвідомого Карл Юнг займався астрологією.

Хочеш послухати Андруховича? Слухай

Хочеш послухати Андруховича? Слухай

Наприкінці минулого тижня у новому київському виставковому залі на Володимирському узвозі, 4, компанія «А.Е.Л.» гучно і стильно презентувала 12 аудіокниг. На презентації можна було побачити сучасних українських письмеників, чиї твори «А.Е.Л» видала у МР3-форматі — вишукану Ірен Роздобудько, веселу Ларису Денисенко, бородатого Юрія Покальчука у незмінних чорних окулярах, лисого Любка Дереша та розпатланого й одягненого у картату сорочку Тараса Прохаська. На сцені співала «Піккардійська терція», а гості активно частувалися шампанським, соками, канапками та фруктами. Бажаючі могли послухати будь-яку аудіокнигу та купити диск, який найбільше припав до душі.

Хорватський прорив

Хорватський прорив

Українські дизайнери після свого, рідного, комфортного вітчизняного Тижня моди — Ukrainian Fashion Week — розбіглися межи людьми хто куди: здебільшого — в Москву! В Москву! та ще один авіаквиток до Мілана, один до Парижа, а Олександр Гапчук піймав хвилю на Загреб. Він узяв участь у 7-му хорватському Тижні моди. Хоч їхній тиждень прет-а-порте і молодший за наш, але 36 учасників він назбирав — 20 колекцій представили молоді хорватські дизайнери, 9 — визнані національні майстри, і решту — запрошені гості: Джулія Рената (Julia Renata) — Мехіко, Ермано Сцервіно (Ermano Scervino) — Італія, Тер Ет Бантіне (Ter Et Bantine) — Італія, Луїс Де Гама (Louis De Gama) — Великобританія, Олександр Гапчук (Україна). Завершився хорватський Тиждень моди майстер-класом Роберто Каваллі (Roberto Cavalli) і показом Джиммі Балдініні (Gimmi Baldinini).

«Перлині Карпат» повернули історичну правду

Власне, походження назви міста досі не має однозначного тлумачення в істориків і є предметом для досліджень. За однією з версій, воно взяте від імені першого поселенця Яреми Годованця. За іншою, саме слово «яремче» трактується як тюркське і означає «повертатися назад». Інші дослідники припускають, що назва міста може мати стосунок і до імені Михайла Яремицького — священика, який мав на цих землях парафію у XVIII столітті.

Станіслав Кульчицький: Для комуністів переосмислення суспільством історії України — це політична смерть

Минулого тижня редакція «УМ» розпочала акцію «Захистимо світлу пам'ять Джеймса Мейса!», мета якої — засудити паплюження комунiстами iменi видатного сина американського народу й полум'яного патріота України. Заступник директора Інституту історії України НАНУ, доктор історичних наук Станіслав Кульчицький вважає акцiю потрібною «для утвердження правди й духовного очищення суспільства». Він пояснює ідеологічну агресивність комуністів, які звинуватили покійного Мейса у виконанні якихось завдань Білого дому та ЦРУ, «боротьбою за політичне виживання».
Подаємо коментар пана Кульчицького — колеги Мейса з дослідження Голодомору.

Мандрівка третя. Пiд'їжджаючи до Вроцлава

Мандрівка третя. Пiд'їжджаючи до Вроцлава

Я дуже люблю Польщу. З дитинства. Річ у тім, що моя рідна сестра Танюха одружилася з красенем-поляком Зигмунтом і полинула до Речі Посполитої будувати щасливе особисте життя. Відтоді я приїздила до Вроцлава, де вона оселилася, рік у рік, тому знаю його не гірше, ніж рідний Київ. А історія цього міста, розташованого на берегах Одри, дивовижна. Шістдесят років тому товариш Сталін підсунув до себе карту Європи, взяв червоного олівця й провів на ній кілька кривулястих ліній. Відтоді кордони Польщі посунулися на захід. І старовинне німецьке місто Бреслау перетворилося на Вроцлав. Щоправда, полякам довелося розлучитися зі Львовом. Хитрий Йосип Віссаріонович, як та підступна лисичка з народної казки, вимагав: «За курочку — гусочку, за гусочку — телятко, а за телятко — дівчинку». А щоб було ще цікавіше, до Вроцлава-Бреслау поселили колишніх львів'ян. Ось такий експеримент, наслідки якого можна спостерігати сьогодні. Та я не збираюся робити жодних політичних чи економічних висновків. Я просто мандрую.

Самба на честь 70-річчя українського тренера

Самба на честь 70-річчя українського тренера

Напередодні 11-го турніру пам'яті Ігоря Турчина, присвяченого 70-річчю з дня народження великого тренера, більшість вважала, що боротьбу за головний приз поведуть українки та румунки. Щоправда, срібні призери минулорічного чемпіонату світу не привезли до Києва чотирьох основних гравців. Леоніду Ратнеру вдалося зібрати всіх сильніших iз тих, хто міг допомогти командi. Лише в переддень старту стало зрозумілим, що травма спини не дозволить нам розраховувати на голкіпера Тетяну Ворожцову на грудневій континентальній першості.

Українська японо-мати

Українська японо-мати

Минулої середи в резиденції посла Японії в Україні Муцуо Мабучі відбулася церемонія нагородження українського перекладача Івана Дзюба (вітчизняні мас-медіа вперто плутають його з письменником-дисидентом Іваном Дзюбою) орденом Вранішнього Сонця, Золотих Променів із Розетою. Ця нагорода присуджується за видатні досягнення у справі популяризації японської культури і вручається вперше в історії українсько-японських взаємин. Доктор фізико-математичних наук Іван Дзюб багато років тому самотужки опанував японську, як, зрештою, ще кілька європейських мов. Перекладач розповідає, що до перекладу він ставиться водночас як фізик і як музикант. Адже, щоб написати формулу, слід перевірити її багато разів, а якщо весь час не «музикувати», талант зникає.

Блонд-Бонд

Блонд-Бонд

16 листопада в Лондоні за участi королеви Єлизавети ІІ та британського бомонду відбулася прем'єра 21-ї «серії» «бондіани» — фільму «Казино «Рояль». Однойменний роман є найпершою розповіддю про пригоди найвідомішого шпигуна Британської імперії — Ян Флемінг, «батько» спецагента 007, написав «Казино «Рояль» на початку 1950-х років. А вже у 1962-му вийшов і перший фільм про Джеймса Бонда, поставлений за шостим романом — «Доктор Ноу».

Взагалі Бонд є одним із найстаріших кіногероїв — знаменитий суперагент «живе» на екрані вже понад 40 років. Тому, природно, час від часу виникає потреба омолодження героя, себто актора, який втілює його на екрані.
У різний час роль спецагента 007 виконували Шон Коннері, Джордж Лазенбі, Роджер Мур, Тімоті Далтон та Пірс Броснан. У «Казино «Рояль» зразка 2006 року перевтілитися у Бонда доручили 38-річному британцю Деніелу Крейгу, шостому в історії «бондіани» актору і вперше — блакитноокому блондину. Також продюсери вирішили відмовитися від надміру спецефектів і більше зосередилися на несподіваних поворотах сюжету.
Наскільки вдалим є останній Бонд — судити глядачам. Однак поближче познайомитися з Деніелом Крейгом варто в будь-якому разі, адже, згідно з підписаним контрактом, у ролі агента 007 він з'явиться ще щонайменше у двох частинах «бондіани». Прем'єра стрічки з робочою назвою «Бонд № 22» запланована на 7 листопада 2008 року. Про те, коли вийде 23-тя серія, наразі нічого не повідомляється.
Отже, знайомтеся: Бонд. Джеймс Бонд. Чи то пак Крейг. Деніел Крейг.

Люди, як кораблі*

Люди, як кораблі*

Мала сцена Театру імені Франка особисто для мене завжди була своєрідним чорним квадратом. У сенсі того, що саме тут можна розраховувати на несподівану зустріч із, здавалося б, раніше знайомим актором, режисером чи драматургом. І, вживаючись у роль першовідкривача, вкотре дивуватися багатогранності людської натури. У виставі «Дредноути» таких несподіванок було цілих дві: актор Петро Панчук у ролі режисера та актриса Наталка Ярошенко у ролі... актриси.