Навіть для жанру «відкритої» літератури ця книжка видається занадто радикальною, оскільки її авторка, німецька письменниця з румунським корінням, лауреатка Нобелівської премії 2009 року, розповідає про досвід поневірянь у радянських концтаборах, про який навіть уцілілі учасники все своє життя воліли мовчати.
Останнього фестивального дня я взяв квиток на фільми Льва Кулешова «Прорив» та «Сорок сердець». Це в рамках великої фестивальної ретроспективи The Red Dream Factory («Фабрика червоної мрії») — фільми німецько–російської кіностудії «Межрабпомфильм» та її німецької філії Prometheus. Існувала кіностудія впродовж 1920–х та на початку 1930–х і перестала існувати зі ствердженням тоталітарних режимів у Німеччині і СРСР. Себто допоки лишались хоча б деякі фрагменти лібералізму у ставленні до кіно й ідеологій, які в ньому циркулювали.
У мешканки міста Бориспіль Раїси Глазунової — велика «родина». Разом із нею живуть 43 коти і 8 собак. Свій притулок для тварин пані Раїса утримує власним коштом, адже ніякої допомоги сторонньої жінка не має. Але найбільше, що непокоїть господиню «котячого» дому, те, що вже навесні вона разом з усією хвостатою братією залишиться без даху над головою...
У люті зимові морози родина Сидоренків, що мешкає на сьомому поверсі черкаської багатоповерхівки, підгодовує горобців, синичок та голубів. Для пташок, котрих Альбіна Іванівна та Микола Миколайович рятують від голодної смерті, вони змайстрували три годівнички і розмістили їх біля вікна свого балкона, жартівливо назвавши все це «рестораном «Сьоме небо».
У рейтингу найкращих європейських чемпіонатів, який нещодавно опублікувала Міжнародна федерація футбольної історії та статистики, українська прем’єр–ліга порівняно з попереднім звітом знову втратила позиції і, що показово, пропустила вперед, напевно, свого головного «конкурента» — російський чемпіонат. РПЛ має 12–ту позицію, українська ПЛ — 13–ту. Мабуть, це закономірно. Адже результати виступів п’яти найкращих клубів двох країн, за виступами яких і вираховується рейтинг, різняться дуже помітно. Якщо від України в цьогорічному «плей–оф» Ліги чемпіонів немає жодного представника, то Росію представляють одразу дві команди. Тиждень тому в першому матчі 1/8 фіналу ЛЧ чемпіон Росії, «Зеніт», вдома переміг португальську «Бенфіку», а позавчора віце–чемпіон, ЦСКА, гідно зіграв із зірковим мадридським «Реалом». У Лізі Європи РФ ще представляє «Рубін» та «Локомотив», а Україну — «Металіст».
На командному чемпіонаті Європи зі стрільби з пневматичної зброї, який днями завершився у Фінляндії, збірна України посіла в медальному заліку друге місце, здобувши загалом 22 нагороди (13 відзнак — в активі наших юніорів). Здавалося б, чудовий результат. Проте головний тренер збірної Анатолій Кукса підсумками відповідальних стартів не надто задоволений. Практично всі медалі, окрім однієї, наші «пневматики» здобули в неолімпійській дисципліні — стрільбі по рухомих мішенях. Найбільший внесок у «синьо–жовту» скарбничку зробили Владислав Прянишников та Галина Авраменко, які в індивідуальних змаганнях здобули «золото», а в командних — «срібло».
Давненько наші баскетбольні клуби не зчиняли галасу на міжнародній арені. Цього ж сезону гідно засвітився «Донецьк». Спочатку віце–чемпіон України успішно подолав перший груповий раунд другого за рангом клубного турніру — Єврокубка, а позавчора ввечері достроково забезпечив собі вихід до наступного кола змагань.
Сорокарічний Володимир тривалий час успішно займався бізнесом. Фірма, яку він очолював, спеціалізувалася спершу на продажу комп’ютерної техніки. Згодом колеги вирішили розширити сферу діяльності, на що знадобилися додаткові зусилля. Справи йшли добре, однак чоловік почав відчувати: працювати з такою ефективністю, як раніше, вже не здатний. Він швидко втомлювався, став дратівливим, а подеколи навіть агресивним. До того ж його перестали задовольняти результати власної праці, бо не встигав зробити все те, що запланував. Володимир почав заговорюватися, плутати слова, цифри. Почастішали головні болі, запаморочення, погіршилися увага, пам’ять, порушився сон — словом, з’явилися ознаки виснаження мозку, тривожні сигнали про початок серйозного захворювання. Однак спершу чоловік пояснював усе стресами, магнітними бурями, вважав, що з часом усе мине само собою. Та врешті зрозумів: далі нехтувати своїм здоров’ям не можна. Тим паче що під загрозою опинилися і бізнес, і сімейне благополуччя. Володимир звернувся до лікарів і після детального обстеження почув діагноз: синдром хронічної втоми. Цю хворобу ще називають «синдромом менеджера». Хоча нині проблема цілодобової роботи стала актуальною не лише в середовищі бізнесменів. Багато хто змушений шукати додаткових засобів для існування. Працювати нормально в такому режимі вельми складно. Зрештою утворюється замкнене коло: почуття невдоволення собою гальмує працездатність і, відповідно, наростає, призводячи до неминучої катастрофи.
У хаті Людмили Волос, яка живе у селі Вівся Чемеровецького району на Хмельниччині, завжди пахне травами. Збирає жінка сировину з весни аж до пізньої осені. А допомагає травниці десятирічна онучка Христинка, якій передає свій досвід, як колись їй — рідна бабуся.
