— Тату, а в чому різниця між бідою і катастрофою?

— Ну дивися, синку. От якщо тьотя Роза помре — біда? Так. Але не катастрофа. А якщо впаде літак із нашим Президентом? Катастрофа. Але ж не біда!

До першого свистка судді, який, окрім усього іншого, ознаменує початок великого поділу спільно спеченого україно–польського пирога під назвою «Євро–2012», залишилося півроку. Шансів заробити — попри всі політичні й економічні промахи керівництва України — більше таки у наших. За підрахунками польських експертів, уболівальники залишать на їхній території 900 млн. злотих (близько 258 млн. доларів), а у нас — 1,5 млрд. злотих (431 млн. доларів).

І цей рахунок міг би бути ще більшим, на нашу, звичайно ж, користь, — якби не два маленькі нюанси: нерозвинута інфраструктура у нашій державі та недовіра до України як держави з переліку «третіх країн». Відтак більшість команд, навіть ті, що змагатимуться в українських містах, обрали місцем базування сусідню Польщу. І на матчі прибуватимуть літаками. Добре, що такої фінансової можливості не має більшість уболівальників.

Чутки про те, що Юлія Тимошенко відбуватиме присуджений термін покарання у Харкові, вперше з’явилися ще восени. Тоді ж стала відома і причина такого вибору: в Україні немає тюремних «апартаментів», призначених для високопоставлених жінок. А Качанівська колонія, що міцно утримує статус зразково–показової ще з радянських часів, очевидно, виявилася найбільш прийнятною для такої місії. Вона «славиться», перш за все, двома речами: тут утримують сімнадцятьох жінок–довічниць, на спільному рахунку яких — майже півсотні убивств. А ще тим, що має камери по 10—15 ліжок з окремим санвузлом. Остання «європейськість» — особлива гордість Качанівки, бо раніше жінок утримували в казармах на 50—100 осіб.

Сенсаційний судовий процес розпочався у Жовтих Водах, напередодні якого «в бігах» опинився фактично весь Апостолівський райвідділ міліції! Колишні співголова і секретар громадської ради при Дніпропетровському облуправлінні МВС Галина Кучеренко і Василь Сухов охарактеризували утікачів «м’ясниками у погонах». І хоч висновок про те, наскільки це угруповання було «організованим і злочинним», зробить суд, уже зрозуміло, що наша міліція нині нас не завжди береже, а, навпаки, часто є суспільно небезпечним.

Коли Михайло Гринишин приїхав у редакцію «УМ» на інтерв’ю, я навіть не втрималася і перепитала, чи й справді йому 30 грудня виповниться 90 років. «А що, не виглядаю на свій вік?» — розсміявся у відповідь Михайло Петрович. А й справді не виглядає! Підтягнутий, бадьорий, сповнений планів і турбот про свій ювілейний творчий вечір, який планує відзначити у січні.

Старше покоління добре пам’ятає Михайла Гринишина. Він довгий час був ведучим популярної програми «Сонячні кларнети», а до цього — художнім керівником знаменитого Гуцульського ансамблю пісні й танцю. Проте шлях артиста до визнання був непростим — у сталінські часи йому не минулося, що вiн привселюдно заступився за українську мову, згадали й те, що працював дяком у церкві... Всього було в його житті — й відчаю, й успіху, й радості, й смутку. Про найцікавіші моменти свого непростого життя з нагоди ювілею артист розповів «УМ».

Одна з найкрасивіших жінок світу, уругвайська зірка аргентинських телесеріалів Наталія Орейро останнім часом зникла з екранів. Що й не дивно: 34–річна співачка й актриса, відома нашим телеглядачам передусім за «милом» «Дикий ангел», ось–ось народить первістка. Раніше Наталі зізналася, що в неї буде хлопчик.

Упродовж останніх 20 років ожиріння серед американців прогресувало такими стрімкими темпами, що Берегова охорона штату Вашингтон, яка здійснює адміністративний нагляд над морськими пасажирськими поромами на північному заході США, змушена була з 1 грудня обмежити максимально допустиму кількість пасажирів цих поромів.

Коли в розмові з подругою ваша дружина повторює: «...І мій теж!» — імовірність того, що вас хвалять, практично дорівнює нулю.

На старті попереднього сезону головний тренер полтавського «Динамо» Андрій Портной у розмові з кореспондентом «УМ» заявляв, що його колектив готовий скинути із трону багаторічного чемпіона — «ЗТР». Полтавцям не вдалося реалізувати той амбіційний план — за підсумками сезону 2010/11 динамівці фінішували другими, відставши від «Запоріжтрансформатора» на шість очок. Водночас половина нинішнього чемпіонату України пройшла вже під диктовку Полтави. Команда Портного виграла всі 14 матчів перших двох кіл і пішла на зимові канікули, маючи шестиочковий гандикап над найближчим переслідувачем. «Колектив заряджений на перше місце», — так пояснив «УМ» причини потужної гри наставник «Динамо». — Завдяки увазі й підтримці керівництва клубу нам вдалося добре підготуватися до сезону. Влітку ми провели два міжнародні турніри в Польщі та Білорусі. Вдало розроблена стратегія дозволила нам підійти на піку форми до зустрічі з головними конкурентами за «золото».

Будь–яку справу приємно завершувати успішно. У минулі п’ятницю й неділю чемпіон України востаннє в цьому році грав на своєму льоду у рамках російської вищої ліги. І хоча суперники «Донбасу» дісталися з низів турнірної таблиці, легкої прогулянки не передбачалося. Адже таким командам нічого втрачати, зазвичай вони грають розкуто з надією створити сенсацію в зустрічі з лідером.