Тринадцять «перевертнів» на одного тракториста

Сенсаційний судовий процес розпочався у Жовтих Водах, напередодні якого «в бігах» опинився фактично весь Апостолівський райвідділ міліції! Колишні співголова і секретар громадської ради при Дніпропетровському облуправлінні МВС Галина Кучеренко і Василь Сухов охарактеризували утікачів «м’ясниками у погонах». І хоч висновок про те, наскільки це угруповання було «організованим і злочинним», зробить суд, уже зрозуміло, що наша міліція нині нас не завжди береже, а, навпаки, часто є суспільно небезпечним.

«Свідка на ніч прикували наручниками до батареї»

Усе почалося ще 1 грудня 2008 року, коли пограбували оселю жінки–підприємця з села Кам’янка. Винесли зброю, золото та інші речі — загалом на суму близько 200 тисяч гривень. Потерпіла відразу звернулася із заявою до міліції, вказавши можливого злодія — безробітного односельця Василя Логвинюка. Люди у погонах сприйняли усе за чисту монету, і дільничний інспектор міліції приїхав до «підозрюваного», якого викликав на «п’ять хвилин», щоб поговорити в салоні автомобіля. Логвинюк вийшов на вулицю в чому був — у галошах, без верхнього одягу...

«Як добропорядний громадянин не відчував за собою провини та надивився телесеріалів про добрих і суворих дільничних, він спокійно сів до машини, — описує Василь Сухов цю ситуацію. — Все інше відбувалося, як у західних фільмах про гангстерів: миттєво на голову накинули чорний непрозорий поліетиленовий пакет, руки завели за спину і зімкнули наручниками. Машина рвонула, кружляючи дорогами, заплутуючи сліди. Нарешті на галявині міліцейська «Таврія» зупинилася, з неї викинули Логвинюка і мовчки почали вбивати. Пару разів він ледь не віддав Богу душу, коли закінчилося повітря в пакеті. Після розминки інквізитори перейшли до процедур: стали вичавлювати очі, приєднувати до рук дроти і пропускати через них струм. Після цього, за словами катів, його повезли топити. Однак замість озера Логвинюк опинився раптом... у кабінеті Апостолівського райвідділу міліції, де йому нарешті пред’явили звинувачення в крадіжці мисливського карабіна. Однак, бачачи, що підозрюваний «не колеться», його, для «дозрівання», на ніч прикували наручниками до батареї в коридорі, вочевидь, з гуманних міркувань — щоб не замерз (мабуть, тепла затишна камера для затриманих тієї ночі була переповнена?). Так усю ніч і просидів він на підлозі в обнімку з батареєю, роздягнений, не зімкнувши очей. На ранок він «дозрів» і «зізнався», що вкрав декілька тонн металобрухту на 200 тисяч гривень, щоправда, так і не згадавши, де і коли крав».

Слідство потім встановить, що тортури здійснювалися за допомогою польового телефонного апарата, електричний струм подавався на контактні дроти і, пройшовши через серце, проходив до зволоженої дощем землі.

Як пригадує Василь Сухов, дізнавшись про цей інцидент, він спілкувався з нині колишнім начальником Апостолівського райвідділу міліції Василем Кобцем, який повідомив, що Логвинюк у них проходить по справі про крадіжку як... свідок і при цьому заприсягся, що у нього немає даних про порушення порядку доставки, утримання і взагалі порушення прав людини, що навіть не є підозрюваною. Щоправда, Логвинюк усе ж узяв на себе зранку наступного дня крадіжку труб з меліоративної системи поблизу села Слов’янка. Але це вже інша пісня. Хоча Василь Сухов переконаний, що після такого «спілкування» візьмеш на себе й не таке.

Чи один у полі воїн?

Суд проходить у Жовтих Водах, розташованих за 150 кілометрів від Апостолового, оскільки Апеляційний суд Дніпропетровщини визнав неможливим розглядати резонансну кримінальну справу не тільки за місцем скоєного, а й у судах розташованого поблизу криворізького регіону.

За гратами у залі суду перебувають в.о. начальника райвідділення карного розшуку Руслан Лачинський, оперуповноважені Олег Антонов та Віталій Мануйленко, а також оперуповноважений сектору з боротьби з обiгом наркотиків Олександр Бурцев. А от начальник сектору карного розшуку Валерій Лисуненко, його колишній заступник Олександр Жадан та начальник слідчого відділення Олександр Борисов прокуратурою області офіційно оголошені в розшук. Щодо ще шістьох співробітників Апостолівського РВВС (разом із вищезгаданим дільничним інспектором) застосовано запобіжний засіб — підписку про невиїзд.

Обвинувачення пред’яв­лено тринадцятьом людям у погонах в одному окремо взятому районі! На їх боці досвідчені адвокати, численні друзі і родичі. А проти них — безробітний колишній тракторист Василь Логвинюк. Без адвоката і друзів, тільки з дружиною, що проходить у справі свідком.

При цьому довести в суді, наскільки серйозні тілесні ушкодження заподіяно «перевертнями», йому навряд чи вдасться. Як пояснює дружина потерпілого, пройти медичне обстеження вони не змогли через матеріальну скруту. Та й як може захиститися колишній тракторист перед такою кількістю бувалих і тертих обвинувачуваних iз потужною підтримкою, коли навіть на нагадування судді про його право на репліку знічено перепитав: а що воно таке — репліка?

Хоч там як, гучний процес розпочато, і «Україна молода» висвітлюватиме його перебіг. Наступне судове засідання призначено на 26 січня 2012 року. Четверо «правопохоронців» перебувають у слідчому ізоляторі вже рік, що саме по собі є для них покаранням чималим. Водночас місцевій пресі читачі почали повідомляти про інші факти, які засвідчують, що інцидент iз безробітним колишнім трактористом є лише краплиною в морі сваволі й безкарності людей у погонах.