Василь Кощинець став першим цивільним керівником загальноукраїнської «колючки» трохи менше року тому. Його досить важко застати в робочому кабінеті, адже весь час він або перевіряє виправні установи i спілкується із засудженими, або проводить численні наради, конференції, колегії. Він залюбки радиться з іноземними колегами, які після зміни керівництва країни відвідують Україну значно частіше. Особливо ту її частину, яку суспільство ніби й не помічає, бо вона знаходиться за високими парканами i бачить небо через клітину грат. А тим часом закриті установи якось непомітно стали відкритiшими, як для громадськості, так i для міжнародних експертів. Не робить таємниць з того, що відбувається на «зоні», i сам пан Кощинець. Тим більше, що лише за півроку йому вдалося дізнатися про справжній стан речей у кожній установі. Про всi ці «таємниці» він розповів у ексклюзивному інтерв'ю «Україні молодій».

Здавалося б, проплачені групи бритоголових штурмовиків, які вривалися до державних установ, на виборчі дільниці та нападали на мітингувальників з іншою символікою, після Помаранчевої революції в Україні назавжди канули в Лету. Далебі! У тому, що це зовсім не так, учора мали змогу переконатися мешканці міста Ірпінь, що під Києвом, а особливо студенти єдиної в Україні Національної податкової академії.

У пресі неодноразово з'являлися рiзнi думки з приводу судового розгляду справи Гонгадзе. Відомі репліки суддів, позиція сторони обвинувачення i захисту підсудних, адвокатів матері та дружини загиблого журналіста, заяви різних політичних сил i заклики Президента. Єдині, чия думка не відома, — співробітники конвою, які завжди мовчазно несуть варту, тримаючи праву руку на кобурі. «УМ» заповнює цю інформаційну прогалину i пропонує розмову з начальником відділу конвоювання, екстрадиції та охорони підсудних Внутрiшнiх вiйськ МВС підполковником В'ячеславом Карплюком.

Значення слова «екстрадиція» досі багато хто плутає або не розуміє. Тим більше, мало хто знає про важку роботу фахівців з екстрадиції, які часто повертають з-за кордону затриманих Інтерполом українських злочинців. На слуху в громадськості, звісно, прізвища Щербаня, Бакая, Пукача, Боделана, Варцаби, яких досі не вдалося затримати й повернути. Натомість для працівників сектору екстрадиції i конвоювання Внутрішніх військ не важливе iм’я злочинця.

Упопередньому номері «УМ» повідомляла про корупційний скандал серед працівників виправної системи на Донеччині. Тоді начальник Державного департаменту боротьби з економічною злочинністю МВС Леонід Скалозуб лише лаконічно повідомив, що його бійці затримали посадовців однієї з виправних колоній за отримання хабара в сумі 8 тисяч 800 доларів. «Куми» колонії нібито саме у таку суму оцінили власне сприяння одній з комерційних структур на постачання одягу і продуктів харчування для «зеків».

Сьогодні має відбутися чергове судове засідання у справі про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе. Попереднє засідання, 8 лютого, фактично не відбулося через присутність на процесі народних депутатів від Соцпартії з відеокамерою, тож слухання знову забуксувало, як i на початку січня, коли із судової зали намагалися виставити журналістів. Знову одному з підсудних стало зле, знову засідання було перенесене...

«Чи вірю я, що Батурин відродиться? Звісно, вірю!» — щира впевненість директора Батуринського державного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» Наталі Ребрової мимоволі передавалася i журналістам, які спілкувалися з нею того морозного дня. Бо ледь не триста років ця колишня резиденція гетьманів Дем'яна Многогрішного, Івана Самойловича, Івана Мазепи i Кирила Разумовського була нікому не потрібна, і лише рік тому, як кажуть, процес пішов. Пішов відтоді, як новообраний Президент Віктор Ющенко посадив представників великого бізнесу в автобус та вивіз саме сюди, у Батурин. Бізнесмени все зрозуміли, i невдовзі на рахунки щойно заснованого фонду «Гетьманська столиця» почали надходити перші мільйони.

Дивно, що суд над такими відомими у світі злочинцями, як Слободан Мілошевич і Саддам Хусейн є відкритим, а розслідування вбивства журналіста стало в Україні державною таємницею. З цією думкою важко не погодитись. Натомість цей тиждень знову виявився програшним для громадськості в намаганні отримати інформацію щодо резонансної справи, яка вже більше п'яти років хвилює суспільство.

Про цей вагомий спільний успіх російських i українських правоохоронців міністр внутрішніх справ Юрій Луценко повідомив в інтерв'ю «УМ» ще на початку тижня. Щоправда, тоді міністр просив не наводити подробиць до офіційного повідомлення прес-служби МВС. Тепер інформації вже більш ніж достатньо, отже повідомляємо, що йдеться про банду кілерів Гіві Немсадзе, яка тривалий час тероризувала Донеччину, не гребувала замовними вбивствами i на території сусідніх областей.

— Юрію Віталійовичу, на момент вашого приходу в МВС, на Богомольця, 10 та й в облуправліннях зберігалася до непристойного велика кількість генералів. Ви почали скорочувати їх кількість. А якою є «лампасна» ситуація через рік? Я це питаю, бо вже на День незалежності генералітету в міліції знову побільшало. Потім був День міліції...