Тбіліська публічна школа №41 імені Михайла Грушевського є єдиною в Грузії, у якій вивчають українську мову з першого класу. За 13 років існування школу неодноразово спільно відвідували різні президенти Грузії та України, нею постійно опікуються посольство України в Грузії та українська громада. Утім перший дзвоник, який для грузинських школярів цього року пролунає 17 вересня, може стати й першим, який сповістить, що першокласники школи №41 більше не вивчатимуть українську мову. Утім ще не все втрачено. Чому єдиній грузинсько–українській школі загрожує повзуча деукраїнізація, під час нещодавньої поїздки до Грузії у складі Української всесвітньої координаційної ради намагався розібратися і журналіст «України молодої».

Вступна кампанія завершилася. Вона стала першим серйозним ви­пробуванням для більш як шістсот тисяч абітурієнтів, які надіслали до українських ВНЗ близько двох мільйонів заяв.

Вступники у 2012 році могли подати документи до п’яти навчальних закладів, на три спеціальності в кожному з них. Але тим, хто отримав не надто високі бали ЗНО, цьогорічна вступна кампанія принесла неприємну новину: мінімальна кількість балів із профільного предмету зросла з 124 до 140, і цей показник кожен ВНЗ міг збільшувати за власним розсудом. З непрофільних предметів прохідний бал залишився незмінним — 124. Це стало прикрою несподіванкою і для деяких вишів, які, зокрема, й через підвищення балу залишилися взагалі без першокурсників. Хоча школи випустили в цьому році значно більше учнів, ніж торік.

Днями в селі Горошине Семенівського району відбулося «святкування 200–річчя формування Іваном Котляревським 5–го кінного козачого полку». Принаймні саме так означили це дійство за участю голів облдержадміністрації та облради речники тамтешньої районної влади й обласної організації Партії регіонів. Хоча насправді воно більше нагадувало передвиборчий агітпроп «регіоналів» із «вкрапленнями» виступів самодіяльних і професійних артистів, а також ряджених козаків на конях. Не лише тому, що відбувалося під прапорами владної партії. У перервах між розповідями про нечуване «покращення життя вже сьогодні» під проводом «керівної і спрямовуючої» політсили, славослів’я на адресу Президента і його вікопомних «соціальних ініціатив» керівники області та району вручали дітям і дорослим подарунки у пакетах із логотипами «улюбленої» партії, а їхні підручні роздавали виборчі агітки з «регіонального» намету.

В Окружному адмінсуді Києва між архівом СБУ та громадським активістом Тарасом Шамайдою було зафіксовано мирову угоду, згідної з якою архів СБУ надав доступ, а до 1 грудня 2012 року зобов’язався оцифрувати справи на командира «Поліської січі» Тараса Боровця — «Бульбу» та провідного ідеолога ОУН Петра Федуна — «Полтаву», повідомляє прес–центр Центру досліджень визвольного руху.

До Венеції знову з’їж­джаються кіномани з усього світу — позавчора на острові Лідо відкрився ювілейний Венеціанський кінофестиваль. За ліком він 69–й, хоча насправді «Мострі» виповнюється 80 років (у 1932–му фестиваль було започатковано як кінематографічну частину Венеціанської бієнале, і назву Міжнародна виставка кінематографічного мистецтва, або просто «Мостра» — італійською «виставка» — він зберігає й донині).

Художниця, яка займалася плакатом, комп’ютерною графікою, відео, працювала арт–директором у журналах, представила лаконічну, нейтральну, як безособове речення, дещо формалістську виставку, в якій є відео, мураль (велике зображення на стіні) і абстрактна скульптура. Четвертим експонатом автори виставки назвали аудіорозмову Моніки з куратором її проекту Марією Ланько. В усіх візуальних формах Моніка досліджує взаємодію людини та об’єкта, на прикладі скульптури «Людина на двох гойдалках» показує, як поступово знайомі форми втрачають впізнавані обриси і наближаються до абстракції — на двох паралельних «гойдалках» ви не зразу впізнаєте ноги, руки, тулуб людини. За словами Моніки Завадські, це її рефлексія на тему ідентичності. Відсутність кольору — тільки чорний і білий — ясно показує графічні трансформації: від чіткої лінії, чіткого зображення до певного формального знака.

Колись німецький письменник Генріх Белль казав: «Почуття гумору завжди передбачає наявність мінімального оптимізму й печалі одночасно». Українцям, які жартують щодо нинішніх реалій у державі, без оптимізму — ніяк. Адже печалі від споглядання політичного «розкладу» вистачає достобіса. Ось люди й сміються, щоб не плакати.

Політична сатира, жарти, карикатури, анекдоти про сильних світу цього були завжди й в усьому світі. Жартували українці над політиками і в радянські часи, не гребують політичним гумором і зараз. Тільки колись політичні жарти «травили» на кухнях, а тепер — ще й в інтернеті.

Особливо активізуються дотепники під час виборів — коли «густина» політичних тем у суспільстві зашкалює. Фахівці у сфері політтехнологій, реклами й медіа кажуть: політичний гумор — це громовідвід для суспільства, захисна реакція від маразмів політичного життя. Часто це стає відчайдушним криком душі, виразником громадянської позиції, а іноді політичні жарти межують із ненавистю до влади. А вона в нас, як доводить практика, жартів не розуміє — сатириків часто переслідує і карає. «Ковалі» ж політичної сатири не здаються: мовляв, не за горами часи, коли інтернет, де здебільшого плодиться і множиться політичний гумор, визначатиме результат виборів.

Учора надвечір Київський апеляційний адміністративний суд почав розглядати позов Всеукраїнського об’єднання «Свобода» щодо по­станови Центрвиборчкому №604 про утворення окружних виборчих комісій із виборів народних депутатів України. Нагадаємо, відповідно до цієї ухвали ЦВК, базованої на дуже дивному жеребкуванні, що визначило склад усіх ОВК, до жодного окружкому по всій Україні не було включено представників «Свободи» та партії «УДАР Віталія Кличка». Абсолютну більшість в ОВК отримали карликові, підставні, партії, які вочевидь просто продають свої квоти партіям влади.

Це — один із перших потужних дзвінків щодо масових фальсифікацій, які готуються на виборах–2012. Адже результат, зафіксований дільничними комісіями, може бути яким завгодно. А голосування в межах певних адміністративних одиниць підсумовує ОВК. І якщо ДВК формуються на більш–менш прозорих, демократичних засадах, то окружкоми стають «вотчиною» влади, яка вже зараз мінімізує вплив опозиції на ці виборчі комісії середнього рівня. А значить — зможе намалювати будь–які цифри народного волевиявлення в принципових округах. ВО «Свобода» вимагає визнати зазначену постанову ЦВК нечинною.

Брудні передвиборчі технології проти Олега Ляшка почали застосовувати ще до реєстрації його кандидатом у народні депутати по 208–му мажоритарному виборчому округу на Чернігівщині. Опоненти поширюють проти нього брехливі чутки та агітпродукцію, а в дні великих православних свят вирішили зіграти на «церковному» питанні.