Оракул літературної історії
Історія літератури на сучасному етапі літературознавства перетворилася на доволі проблемну його складову, позаяк сама історія мислиться як умоглядний феномен, а отже, такий, що в будь–який час здатний перетворитися на ідеологію. У 2010 році Шимон Перес закинув полемічне гасло про «смерть історії», її неспроможність розв’язати складні проблеми людського життя, а отже, й непотрібність. У період постмодерних пошуків історія мислилась як приклад «великих наративів», яким людина мусить висловити недовіру, оголосити війну. Проте, як переконують кіно– та літературні тексти вже пост–постмодерну, історизм аж ніяк не зійшов зі сцени епохи, лише змінилися його «формат», принципи осмислення історії, можливі моделі її розгортання (взяти до уваги хоча б екранізований роман Д. Мітчелла «Хмарний атлас», як приклад нового історизму).