Однією з найочікуваніших­ подій у рамках відзначення 64–ї річниці з дня депортації народів Криму 18 травня було відкриття пам’ятника «Жертвам депортації». Адже, ще починаючи з 1994 року, представники депортованих народів вимагали від місцевої влади спорудити в Севастополі таку скульптуру.

«Доки «Під липами» квітнуть дерева, не буде ніякого лиха. Берлін залишиться Берліном», — співалося в одній з найпопулярніших пісень 1920–х років. «Під липами» — так перекладається з німецької назва центральної вулиці Унтер–ден–Лінден, що веде до Бранденбурзьких воріт. Однак, попри оптимістичний настрій пісеньки, Берлін, як відомо, не уник спочатку катастрофи нацизму, а потім катастрофи руйнування і поділу. А дерева на Унтер–ден–Лінден під час війни Гітлер наказав вирубати, щоб розширити проїжджу частину.

Минулого тижня в київському Музеї совєцької окупації, що при київському товаристві «Меморіал», «невідомі» побили вікна. Очевидно, у відкритій дискусії недругам музею складно довести свою правоту. Отож, пригадуючи туманний вислів старших товаришів, що «каменюка — зброя пролетаріату», плечисті «невідомі» наколупали з асфальту купу кавалків і намагалися докинути їх до вікон Музею, що на другому поверсі. Утім до цілі долетіло всього чотири каменюки. Решта погупотіли під стіну. Директор музею, голова київського товариства «Меморіал» Роман Круцик пов’язує «акцію» з мітингами «Партії регіонів», що тими днями відбувалися в столиці. В них брали участь і парубійки з «Євразійського союзу молоді».

У загальній свідомості той зиск, який можна отримати від співпраці з арабськими країнами, чомусь пов’язаний насамперед із нафтою. Щонайменше в одному сенсі це уявлення безумовно правильне: держави, яким пощастило бути розташованими на територіях, багатих покладами «чорного золота», завжди можуть похвалитися туго набитою калиткою. А отже, щедро і швидко платити за «музику», яку замовляють. Не скористатися цим і не запропонувати свою «програму» таким перспективним «слухачам» — щонайменше нерозумно. Тож не дивно, що свої погляди по той бік Середземного моря звертають дедалі більше європейських держав. Не стала винятком і Україна. У четвер наш Президент завершив візит до Лівії та Єгипту, який, судячи з коментарів глави держави, видався більш ніж успішним. Тепер головне — за емоціями від вдалого закладення фундаменту співпраці не розтринькати отримані можливості. «Ключ» від «воріт в Африку» ми отримали, але потрібно їх іще й відчинити...

Музей визвольних змагань України в Івано–Франківську — чи не єдиний в нашій державі заклад, де представлена майже тисячолітня історія боротьби українців за свободу — від києво–руських часів до наших днів. Хоча більшість експонатів представляють волелюбство західноукраїнських земель, тут не бракує і згадок про землі східноукраїнські. А експозиційні блоки про національно–визвольну війну під проводом Богдана Хмельницького, Українську революцію з Актом Соборності та УПА розгалужуються пишною кроною довкола древа нашої спільної свободи, що зростає з могутнього кореня.

Україна є третьою у світі державою за кількістю громадян польського походження. Першість мають Литва, де мешкає близько 400 тисяч етнічних поляків, та Білорусь (250 тисяч). На наших же теренах поляків 140 тисяч. Принаймні так рахують у Варшаві. Загалом Польща планує видати до мільйона так званих «карток поляка», з них 200 тисяч — цьогоріч, передає агенція «Українські новини».

Учора центр Києва був чистим від автомобілів — як недільного ранку, або як столиця УРСР зразка 1975 року, коли одні «жигулі» на півкілометра і один круглобокий червоно–жовтий тролейбус. Служби безпеки перекрили рух у серці столиці для того, щоби броньований спецлімузин, доставлений зі США, міг безстрашно перевозити американського президента із «будинку з химерами», де відбувалися переговори на найвищому рівні, до клубу Кабміну, що на Інститутський, де проходила зустріч із Юлією Тимошенко, а потім до пам’ятника Слави та на Софійську площу.

Той, хто нам хоче допомогти, може нам і заважати. 1 квітня президент США Джордж Буш прилітає до Києва — продемонструвати підтримку Україні у прагненні її влади впритул наблизитися до НАТО. 2 квітня в Бухаресті починається саміт країн–членів НАТО, на якому вирішуватиметься євроатлантична доля України та Грузії і куди з доброго дива чомусь запрошено без п’яти хвилин не–президента Росії Володимира Путіна. Противниками приєднання України до ПДЧ є насамперед Німеччина та низка доволі впливових у союзі держав. Головний мотив їхнього «ні» — небажання псувати стосунки з Москвою. Вочевидь, як «ляже карта» (зокрема, й геополітична карта Європи), вирішуватиметься буквально 2 квітня.

Продовжуючи тему суконь, варто було б звернутися по чудові сукні вільного силуету до Катерини Пшеченко. Лаконічні вгорі — скромні вирізи, коміри, і вузькі внизу — в районі стегон вони розширені максимально, у кишені можна сховати половину бутику. Природніх теплих кольорів сукні ще більше б виграли, якби не такий рясний квітковий орнамент у стилі слов’янського фольку зробила дизайнер. Як на мене, Катерині вдалися форма, силует, лінії, але з декором — трохи overdesign.

Кіровоград входить у трійку міст України з максимальним рівнем захворюваності і смертності від онкологічних захворювань. Одна з причин — радон, газ без запаху, кольору і смаку, який виділяється з розломів земної кори і суттєво впливає на появу ракових пухлин. Причина концентрації радону не лише в тому, що місто стоїть на масиві гранітних порід, а й у близькому сусідстві з урановою шахтою, стволи якої проходять просто під житловими масивами.