Сергію — 36 років. Він живе з дружиною в невеликому селі непoдалік Вінниці, виховує двох дітей і формально ніде не працює. Хоч насправді вся його родина гарує з ранку до ночі, вирощуючи на 20 сотках по два урожаї капусти, помідорів та огірків, які возять продавати то на Київ, то на Харків, то аж у Росію — в залежності від кон'юнктури ринку, тобто ціни, яку за ці овочі пропонують. На той рік підприємець розширюватиметься: забрав із господарства мамин земельний пай, щоб посіяти в полі городину — моркву і буряки.

При цьому офіційно фермерське господарство він не реєстрував, бо законодавством дозволено працювати, не створюючи юридичну особу, а просто приєднавши ділянку до присадибного господарства. Відтак вінничанин заробляє, не платячи жодних податків, окрім земельного. Таким дрібним господарям, як він, влада повинна була б допомагати ставати на ноги, а насправді в Києві й на місцях тільки й шукають шляхів, як би отримати зиск із молодих та підприємливих. І, як не дивно, знаходять відповідні схеми.

Деякі сільські ради додумуються до інших схем оподаткування селян. Зокрема, мешканці сіл Тутовичі та Цпцевичі, що в Сарненському районі на Рівненщині, скаржаться на свого сільського голову.

Не випадково господарства продовжують масово скорочувати поголів'я, а то й позбавляються від тваринництва як такого. Керівники знають: залишати худобу на зиму означає прирікати її на голодну смерть. За словами заступника міністра аграрної політики Юрія Мельника, цього року заготовлено на чверть кормів менше, ніж торік — лише 4,9 мільйона тонн. Простіше кажучи, всього 1,1 центнера (або 11,3 кормових одиниці) на одну умовну голову. Добрі хазяйки знають, що такою кількістю харчів корівку зиму не прогодуєш.

Хоча із пшеницею цього року не склалося, проте інших культур — зернових та олійних — хоч відбавляй. Приблизно так оптимістично висловлюються в Міністерстві аграрної політики. Зокрема, нині аграрії зібрали (а дехто ще дозбирує) досить добрий урожай «цариці полів». За оцінками сільського міністерства, зараз у «засіках батьківщини», точніше на елеваторах і токах господарств, зберігається понад 7 мільйонів тонн зерна кукурудзи, вважайте, удвічі більше, ніж торік. Якщо дані підтвердить Держкомстат, цьогорічний намолот стане рекордним за останні кілька років.

Українські виробники курятини, зокрема ВАТ «Миронівський хлібопродукт», що випускає харч під маркою «Наша Ряба», найближчим часом обіцяють здешевити свою продукцію. Впровадити в життя акцію небаченої щедрості виробникам допоможуть закордонні інвестиції. Зокрема, позику в 30 мільйонів доларів «миронівцям» надає Міжнародна фінансова корпорація. За словами Едвард Нассіма, директора департаменту країн Центральної і Східної Європи МФК, це перший серйозний внесок у розвиток сільськогосподарського виробництва в Україні. А підштовхнув міжнародних інвесторів на цей крок насамперед якісний менеджмент, тобто вправне керування птахівничою компанією.

Після зростання цін на хліб продовольчий ринок «живе» в очікуванні подорожчання інших харчів. Але от що не подорожчає ані до, ані після нового року, так це цукор. Принаймні так стверджують фахівці з «профільного» об'єднання «Укрцукор». «Ціна не буде сильно підніматись, тому що цукру багато в нашій державі», — запевняє перший заступник голови асоціації Петро Борисюк. Цього року, за попередніми підрахунками, цукропереробні заводи видадуть на-гора майже півтора мільйона тонн цукру. Іще 1 мільйон 400 тисяч тонн завезли на переробку з-за кордону сирцю. Якщо взяти до уваги перехідні залишки, ще й усю контрабанду, що просочується як не з Росії, то з Грузії та Казахстану, можна зробити висновок, що дефіциту «солодкого» на внутрішньому ринку точно не очікується. Принаймні до травня-червня.

Трагічнішого бюджету, ніж проголосований у минулий четвер, селяни за роки незалежності ще не мали. Перш за все, п'ять разів Комітет з аграрної політики і земельних відносин розглядав питання збереження нинішньої, пільгової системи оподаткування для сільгоспвиробників, зокрема повернення податку на додану вартість селянам, проте прийнятим бюджетом це питання неврегульоване. Звичайно, у п'ятницю фракція Аграрної партії начебто домоглася прийняття відповідного закону, зберігши схему повернення ПДВ, але тепер потрібно вносити зміни до бюджету. Питається, навіщо було приймати головний фінансовий закон на 2004 рік, щоб його одразу ж змінювати? На жаль, голоси аграрників стали вирішальними у цьому абсурдному процесі...

На території індустріальної Луганщини британська компанія «Іст Енд» починає реалізацію незвичайного сільськогосподарського проекту. Причому не в північній аграрній половині області, а поруч із обласним центром. Тут, у районі сільськогосподарсько-виробничої бази «Металіст», фірмі вже виділено 580 гектарів землі, а до 1 грудня планується завершити оформлення всієї необхідної документації. На цій чималій ділянці англійці збираються вирощувати не зернові чи соняшник, а паприку — отой самий гіркий стручковий перець — і постачати його провідним світовим виробникам продуктів харчування.

Погостивши у багатому і благополучному господарстві, голова Черкаської облдержадміністрації Вадим Льошенко на чолі делегації обласного начальства, як і обіцяв, поїхав із інспекторською місією в менш спокійне місце. Цього разу він разом з головою облради Геннадієм Капраловим, керівниками Черкаського району Іваном Полуднем та Василем Ночовником, прокурором області та головним черкаським міліціонером побував на зборах селян у Леськах, землі яких хоч і розташовані недалеко від обласного центру, однак підприємства за рейтингом плетуться у хвості, займаючи у своєму районі «почесне» передостаннє місце. Чотири години керівництво Черкащини сиділо у холодному клубі й вислуховувало скарги народу про все, що йому пече.

Комерційні банки все ще неохоче надають кредити селянам, бо й рік такий, і застави надійної немає. За статистикою, лише кожна одинадцята банківська позичка іде на потреби сільського господарства. Достатньо серйозною гарантією повернення коштів банкіри вважають хіба що землю і зерно. Щодо першого — в державі ще не створено дієвого механізму іпотечного кредитування, а от вигідно закласти зібраний урожай аграрії зможуть уже з наступного року. Тоді, коли повною мірою запрацюють складські свідоцтва, — особливі папери, які засвідчують наявність збіжжя на складі і гарантують, що воно нікуди звідти не зникне.