Зустріч зі студентами Сумського державного університету стала складовою робочої програми нещодавнього перебування міліцейського міністра в Сумах. Основною ж метою Юрія Луценка було підбиття підсумків діяльності сумської міліції. Він розповів, що невдоволений роботою відділу з боротьби з наркотиками, ДАІ, Лебединського райвідділу та Сумського міського відділу.

Упродовж кількох останніх років Сумщина привертала увагу то одіозним керівником області та особливостями його управління регіоном, то студентською революцією, яка ніби стала епіграфом до помаранчевих подій, то розгулом виборчих порушень, аж до кривавих... Завжди настає час збирати каміння, підсумовувати і виносити вироки — і в прямому, і в переносному сенсі. Прокуратурі Сумщини за рiк довелося розбиратися в багатьох справах, що стали резонансними не лише для регіону. Про них — розмова з прокурором області Олександром Горбанем.

Українське Національне бюро Інтерполу підбиває підсумки діяльності за рік. Хоч би якими були загальні показники, керівник бюро Кирило Куликов змушений констатувати головне: жодного з «кучмістів», які втекли за кордон після перемоги Помаранчевої революції, так i не вдалося екстрадиювати в Україну й притягнути до кримінальної відповідальності за попередні злочини.

Pівно рік тому, одразу після так званого «третього туру» президентських виборів, у Бортничах, що під Києвом, пролунав постріл. Він, постріл, підвів риску під життям та діяльністю одіозного можновладця епохи Кучми — міністра транспорту i зв'язку Георгія Кірпи. Майже одразу після огляду трупа слідчі спочатку тихцем, а потім усе впевненіше почали говорити про версію самогубства. Мовляв, Кірпа добре знав, що значить для «кучміста» його польоту перемога опозиційного кандидата. З часом на тому й порішили: самогубство — i крапка. Втім навіть через рік ті, хто знав Георгія Кірпу особисто, продовжують сумніватися у версії з «самострілом». Бо дуже вже сильною й вольовою особистістю був покійний, не міг так просто здатися. Тим більше що, передбачаючи перемогу «помаранчевих» сил у тому буремному грудні, Кірпа, який до цього робив усе для перемоги Януковича, почав співпрацювати з оточенням Ющенка. От, мовляв, «синьо-білі» й прибрали його як небажаного i дуже важливого свідка.

Уже нікого не здивуєш котеджними містечками для крутеликів на узбережжі Дніпра неподалік столиці. Про те, як будівельники намивають пісок, штучно звужуючи гирло річки, взагалі ходять легенди. Вже говорено-переговорено, що зведення палаців на вчорашній воді неабияк шкодить довкіллю. Але ж землі у престижному місці на всіх не вистачає, тож природа продовжує лишатися заручницею «грошових мішків». Навести лад з будівельним свавіллям та безконтрольним намивом піску обіцяв одразу після призначення «губернатором» Київщини Євген Жовтяк. Утім останнім часом про будь-яку активність пана Жовтяка у цьому питанні, як i про конкретні результати, нічого не чути. Натомість під Києвом розгорівся черговий забудовний скандал.

Новий сплеск активності репатріантів у земельній царині особливо відчули мешканці 40-тисячної Алушти. «Гаряча точка» ледве не в самому центрі курортного міста (поруч iз міським управлінням міліції) — виноградник радгоспу «Алушта». На ньому минулими вихідними самовільно отаборилася група кримських татар, вимагаючи від міськвиконкому негайно віддати землю ( а це чотири з половиною гектари молодих виноградних насаджень столового сорту Молдова) під індивідуальну забудову. Мотивація у людей така: виноградник, для обробітку якого використовують отрутохімікати, посеред міста — річ неприпустима. Далі все розвивалося за звичним сценарієм: репатріанти під помаранчевими прапорами напнули посеред винограднику декілька наметів і спробували машинами завезти до них будматеріали. Проте працівники радгоспу пильності не втрачали і блокували їм дорогу двома КамАЗами. І все ж учасникам акції вдалося потрапити не територiю із шифером і металевими трубами, там вони збираються спорудити примітивні навіси.

16 років родина «беркутівця» Петра Зайця чекала на цю «трикімнатку». За цей час підросло двійко дітей, а дружина вже й не сподівалася змінити гуртожиток на власне житло. Мрія збулася лише цього року напередодні Дня міліції, який правоохоронці відзначають сьогодні. Загалом по Україні професійне свято поєднали з новосіллям приблизно 800 міліцейських родин. Усі вони стояли в черзі на житло більше десяти років.

Скандал із затриманням українських літаків «Руслан» у Канаді та Бельгії відтепер — тема закрита. Днями у Гостомелі після півторарічного полону в Брюсселі приземлився Ан-124 (канадський «в'язень» же в Україну прибув ще в січні цього року). Літаки підрозділу АНТК імені Антонова, авіакомпанії «Авіалінії Антонова», заарештовані за борги нашої держави, відтепер можуть вільно літати по світу — загрози їхнього затримання більше немає. За словами виконувача обов'язків генерального конструктора АНТК імені Антонова Дмитра Ківи, це стало можливим завдяки мировій угоді — її ж підписали за сприяння Президента України Віктора Ющенка. (Нагадаємо, «антоновські» «Руслани» стали «жертвами» судової тяганини між кіпрською компанією «ТМR Energy Limited» та Фондом держмайна України).

Проблеми у видавництва «Вища школа» розпочалися у червні цього року. Працівників став турбувати неприємний запах, погіршилося їхнє самопочуття. Спочатку це пов'язували зі звичайним хімічним смородом, який залишився після ремонту, проте запах не вивітрювався, а членам колективу ставало все важче знаходитися у робочому приміщенні. За словами заступника директора видавництва Сергія Опанасенка, сьогодні з 65 членів колективу нормально себе почуває лише семеро. В інших помітне подразнення слизових, часті головні болі, людей нудить, бувають астматичні напади.