Новий сплеск активності репатріантів у земельній царині особливо відчули мешканці 40-тисячної Алушти. «Гаряча точка» ледве не в самому центрі курортного міста (поруч iз міським управлінням міліції) — виноградник радгоспу «Алушта». На ньому минулими вихідними самовільно отаборилася група кримських татар, вимагаючи від міськвиконкому негайно віддати землю ( а це чотири з половиною гектари молодих виноградних насаджень столового сорту Молдова) під індивідуальну забудову. Мотивація у людей така: виноградник, для обробітку якого використовують отрутохімікати, посеред міста — річ неприпустима. Далі все розвивалося за звичним сценарієм: репатріанти під помаранчевими прапорами напнули посеред винограднику декілька наметів і спробували машинами завезти до них будматеріали. Проте працівники радгоспу пильності не втрачали і блокували їм дорогу двома КамАЗами. І все ж учасникам акції вдалося потрапити не територiю із шифером і металевими трубами, там вони збираються спорудити примітивні навіси.
Як розповів кореспонденту «УМ» бригадир четвертої бригади «Алушти» Олександр Тимків, на цю мить приблизно 200 працівників радгоспу зайняли позицію перед входом до винограднику і готові протидіяти поселенцям. До речі, зранку останнім вручили офіційне рішення Алуштинського міськсуду, аби акцію припинили і звільнили територію. Однак, за словами Тимківа, польові командири наметового містечка нібито відмовляються виконувати рішення Феміди і продовжуватимуть акцію до «переможного кінця». Єдине втішає, що ситуація перебуває під контролем правоохоронців. Прикметно, що тільки цьогоріч, за рішенням Верховної Ради Криму, радгосп-завод «Алушта» вже передав у комунальну власність понад сто гектарів своїх малопродуктивних виноградників, тютюнових плантацій саме для потреб безземельних репатріантів. Проте запропоновані ділянки їх нібито не влаштовують, мовляв, розташованi не в межах міста.
На підході до точки кипіння і ситуація у селищі Сімеїз, де кримські татари вже самовільно кроять півтора гектара дослідного саду радгоспу-заводу «Лівадія». За словами заступника директора Володимира Суглобова, господарство і так уже другий рік поспіль зазнає чималих збитків, бо повністю позбавлене врожаю хурми, інжиру, граната та сизифуса, що колись, до самозахоплення, непогано у тому саду плодоносили. Звернення до місцевої прокуратури, попередня домовленість iз центральним меджлісом, каже пан Суглобов, не зняли напруги. Хоча спочатку і був досягнутий компроміс: «Лівадія» мала віддати свій експериментальний сад під забудову, а меджліс — допомогти знайти рівнозначну територію для субтропічних фруктових насаджень.
«Тихою сапою» кримські татари у тому ж Сімеїзі просуваються вперед і на законній території санаторію «Зорі України». Взагалі ж нині на території півострова, здебільшого на його ласих і «високоліквідних» шматках Південнобережжя, зафіксовано понад 15 «протестних майданів», які так чи інакше підходять під класичне самозахоплення. До того ж, як стверджують очевидці, найбільше земля цікавить не місцевих репатріантів, чимало з яких по 10-15 років тулиться у гуртожитках, а приїжджих, які забезпечені і землею, і житлом за місцем проживання у неприморських районах автономії. Захоплені приморські ділянки потім банально перепродукують — ось у чому причина земельного «буму» на ПБК. А ось заступник голови Комітету з питань міжнаціональних відносин і депортованих громадян Радміну автономії Енвер Джемалядинов вважає, що « це вже буденна ситуація, коли люди втрачають надію на реалізацію своїх сподівань і в черговий раз вимушені самостійно займатись освоєнням території і облаштуванням. Небажання місцевої влади нормально вирішувати ці питання і призводить до цих неподобств».
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
