Навесні минулого року Україною прокотилося відлуння гучних кримінальних справ, пов'язаних з реалізацією на ринках південних областей фальсифікованої городньої отрути. Овочiвники всієї країни дружно вхопилися за голови, адже ринок не має кордонів, а в його межах ніщо так швидко не рухається, як сезонний ходовий товар. Проте знищена невбитим жуком картопля і загублена в теплицях рання капуста — лише одна зі складових глобальної для України проблеми, назва якій — непридатні для використання пестициди.

Постійні читачі «УМ», певно, пам'ятають, як у листопаді ми писали про містечко Замглай, мешканці якого замерзали через недобудовану котельню, попри те, що це «будівництво століття» перебувало на контролі і в уряду, й у Верховної Ради. Чернігівська обласна державна адміністрація розглянула нашу статтю «Замглай: хроніка замерзання», повідомивши, що дійсно, згідно з наказом Мінпаливенерго від 06.06.02 №341, проводяться роботи з ліквідації Замглайського торфобрикетного заводу в Ріпкинському районі. «Про низьку якість проекту та незадовільний стан будівництва котельні, що призвело до зриву опалювального сезону, обласна державна адміністрація неодноразово доводила до відома Мінпаливенерго та віце-прем'єр-міністра України. Проте ситуація не покращилася», — пояснив у листі заступник голови облдержадміністрації пан Литвинов.

Одна з найзаповітнішіших мрій жителів селища Замглай Ріпкинського району Чернігівської області здійснилася новорічної ночі. Після втручання журналістів у столичної та місцевої влади неначе очі розплющилися. Терміново у Замглаї почали наводити порядок і прискорювати темпи будівництва. На наради з приводу будівництва почали їздити чиновники не тільки з райцентру чи Чернігова, а й із Києва. Зокрема, селище відвідали голова комітету Верховної Ради з питань житлово-комунального господарства, комісія з Міністерства палива та енергетики. Доповідь про замглайську котельню 25 грудня заслухав Кабінет Міністрів. Будівництво, яке планувалося вести півроку, закінчилось за півтора місяця! Тепло в оселі нова котельня дала якраз 1 січня.

Рік, що минає, міністр аграрної політики Сергій Рижук вважає для села складним, але, на відміну від своїх критиків, не убивчим. Він каже, що відчуває щоденні селянські труднощі всіма фібрами своєї душі й знає, як вивести галузь із кризи після неврожайного 2003 року. Ми свідомо не говорили про підвищення цін на хліб, з яким народ уже змирився як з неминучим, а спробували розпитати про не менш важливе — чого чекати селянам від уряду в наступному, 2004-му, році. Отже, читайте його підсумково-новорічне інтерв'ю «УМ», яке за спільною згодою ми друкуємо без коментарів.

Якщо де, як і з ким зустрічати новорічні та різдвяні свята часто визначається в останню хвилину, то списки чого і скільки брати спиртного на душу одного зустрічаючого зазвичай складаються чи не з 1 вересня. Цього року напередодні затяжної «пиятики» виробники алкогольної продукції обіцяють порадувати своїх клієнтів якщо не асортиментом, то точно «валом» продукції. За даними асоціації СОВАТ, що об'єднує виробників та продавців алкоголю й тютюну, цьогоріч у державі буде випущено 17 мільйонів декалітрів міцних напоїв, що на чотири мільйони більше, ніж минулого року. Отже, цього року українці вип'ють 340 мільйонів півлітровок. Проте навіть такою кількістю горілки та коньяків усю державу не заллєш, вважається, що за рік українці споживають удвічі більше спиртного.

Урядовці разом із податківцями невдовзі проаналізують практику видачі ліцензій на виробництво і торгівлю спиртом та алкогольними напоями, а також розглянуть доцільність введення додаткових елементів захисту акцизних марок, зокрема, з'ясують, чи так уже обов'язкого «клеїти» на них голограми. Відповідне доручення надав Кабінету Міністрів та Державній податковій адміністрації Леонід Кучма.

Не встигла обов'язкова ідентифікація та реєстрація худоби набрати обертів, як з'явилися перші підробні бирки. Нагадаємо, що з цього року держава вирішила «пронумерувати» всю наявну велику рогату худобу, видавши бичкам та коровам паспорти. Тобто, як і всі люди—платники податків, за кілька років кожна тварина матиме свій персональний номер. Тож «підробні» бирки якраз тим і відрізняються від справжніх, що замість унікального державного номера на них стоїть «лівий», вигаданий з голови підприємливого псевдоідентифікатора. За даними Агентства з ідентифікації та реєстрації тварин, власникам великої рогатої худоби нелегально продають підробні номерки вже кілька фірм та розповсюджувачів.

Наступного року корпорація «Інтеррибторг», яка спеціалізується на імпорті мороженої риби і сировини, побудує на Київщині комплекс зі зберігання та переробки рибної продукції. Таким чином мають намір реалізувати один із 20 бізнес-планів, розроблених Центром стратегічних проектів для реформування рибної галузі. За словами президента корпорації Ганни Молчанової, комплекс складатиметься з холодильника-розподільчого центру на п'ять тисяч тонн одночасного зберігання морожених товарів, а також холодильника — центру оптової торгівлі, де зберігатимуть ще три тисячі тонн готової продукції — різноманітної солоної та копченої риби. Окрім того, до комплексу увійдуть виробничі лінії з переробки рибної продукції: обробки, фасування і пакування мороженої риби потужністю 32 тонни на місяць та копчення делікатесних сортів риби (23 тонни на місяць), повідомляє УНІАН.

Якщо ви думаєте, що льон на Поліссі буває тільки блакитного кольору, після знайомства iз ситуацією навколо Рівненського льонокомбінату, в минулому одного з найбільших у Європі, можна переконатися, що існує й рожевий. Звичайно, поки що тільки у мріях. Це велике підприємство Рівненщини, яке у минулому було одним із головних наповнювачів бюджету, давно вже проминуло межу, за якою починається банкрутство. Дві основні прикмети нинішнього дня льонокомбінату — це фактично зупинене виробництво і цілковита неспроможність утримувати об'єкти соціальної сфери.

Селяни у Молодецькому Маньківського району Черкаської області на собі відчули цивілізацію — в їхніх оселях спалахнув голубий вогник природного газу. Люди щасливі від того, що не треба горбатитися й заготовляти на зиму дрова чи купувати вугілля. А цього дореволюційного палива, як кажуть у селі, треба було на холодну пору року тільки одній родині вагон і маленький візочок. Й то не вистачало нагріти всю хату, тому опалювали тільки житлові кімнати.