Двері колиби розчинені навстіж. Над ватрою — відкритим вогнем, дим від якого через отвір в даху піднімається, як тут кажуть, д’горі, — в чималому закіптюженому казані кипить якась біляста суміш. Нарешті, подумалося, тут-таки відкриється таїна народження полонинських сирів. Проте ватаг, помішуючи вариво, дещо розчаровує: «Готуємо обід. Сьогодні буде бануш. Сир — на додачу. Онде «гріється» на полиці».

Українське суспільство вже понад півроку болісно переживає війну, розв’язану Путіним спершу в Криму, а потім на Донбасі. Бойові дії на території нашої держави дещо затінили кілька вагомих, зокрема пов’язаних із торжеством української зброї, ювілейних сторінок вітчизняної історії.

Народний артист України, один із провідних вітчизняних балетмейстерів Іван Курилюк, потираючи чоло, втомленим голосом пропонує: «А може, перенесемо зустріч на завтрашній ранок? У голові гуде, як у вулику, — репетируємо міфо-оперу «Оле» про Олексу Довбуша та його соратників-опришків.

Затишне подвір’я зі старим добротно зведеним у дорадянські часи двоповерховим особняком на тихій вулиці Тарнавського в Івано-Франківську час від часу наповнюється дитячим галасом. Влітку, зазвичай організованими групами, сюди навідуються переважно вихованці прикарпатських відпочинкових таборів. Дорослих менше, проте їхні візити більш цілеспрямовані.

У знаменитому гуцульському селі Космач із-поміж місцевих дивовиж — приватний історико-краєзнавчий музей Любові Варцаб’юк. Скільки часу, енергії та особистих заощаджень вона витратила на створення експозицій, і сама достеменно не знає. «Я багато чим захоплювалася, та найбільше — квітами і краєзнавством.

Якби не повість Івана Франка «Борислав сміється», включена до шкільної програми, навряд чи багато пересічних українців дізналися б про невелике місто нафтовиків на Львівщині, де нині мешкає 35 тисяч осіб. Хоча насправді це — особливий населений пункт, єдиний у світі, побудований на промисловому нафтогазовому та озокеритному родовищах із численними джерелами мінеральних і лікувальних вод.

Ні на день не припиняється потік фінансової та матеріальної допомоги мешканців Івано-Франківщини українським бійцям, котрі на Донбасі захищають територіальну цілісність України. Такого єднання армії і прикарпатського люду вочевидь не спостерігалося з часів національно-визвольної боротьби середини ХХ століття.

Невисока й тендітна захисниця безпритульних братів наших менших, здається, сама потребує захисту (наскільки оманливим виявилося перше враження, зрозумів, коли дізнався, що переді мною — дворазова срібна призерка кубків світу з кікбоксингу у ваговій категорії до 50 кілограмів).

В істориків та краєзнавців залишається все менше шансів підтвердити чи спростувати одну з найпікантніших тутешніх легенд про красуню Єфросинію, другу дружину власника замку, брацлавського воєводи Міхала Єжи Чарторийського. Справді ж бо, крихкі руїни колишньої твердині можуть розсипатися в будь-який момент.

Гуцули споконвіку вважали овець ледь не культовими тваринами. І хоча, на відміну від індусів, українські горяни не зарахували їх до касти священних, проте завжди ставилися до них із не меншою шаною. Тож занепад вівчарства в Карпатах упродовж останніх двох десятиліть — не вина гуцулів.