Коли Путiн i його оточення розробляли плани вiдторгнення Криму, вони спрямували нищiвну критику на одну-однiсiньку людину. Щоправда, не рядову, а надiлену свого часу всiєю повнотою влади. Ця людина — Микита Сергiйович Хрущов. Мовляв, передача ним Криму Українi — це чистiсiнький волюнтаризм, порушення всiх i всiляких правових норм, i надто дорого любов Хрущова до України обiйшлася Росiї.

12 квiтня 1961 року, коли пролунало iм’я першого у свiтi космонавта, головного лiкаря пологового будинку №1 Печерського району мiста Києва Нiну Йосипiвну Сичевську охопило невимовне хвилювання. Вона термiново запросила до себе медичний персонал:
— Вiтаю вас, колеги, з цiєю iсторичною подiєю, всi ви знаєте тепер iм’я першого у свiтi космонавта, але не всi з вас знають про те, що саме сьогоднi, саме в нашому пологовому будинку в Таїсiї Семенiвни Гагарiної народився хлопчик, якого вона вирiшила назвати Ігорем. Тож пропоную вам зайти до молодої мами i попросити її назвати хлопчика Юрiєм, тодi й у нас, у Києвi, буде свiй Юрiй Гагарiн...

Секретарка штовхнула важкі дубові двері й мовила стомленим голосом:
— На сьогодні прийом закінчено. Можна перепочити.
Він підвівся з–за столу, пройшовся просторим кабінетом, вікна якого виходили на гомінкий Хрещатик. Потім кинув погляд на письмовий стіл і побачив блокнот, в якому конспектував розмови з людьми, їхні прохання. В його уяві одразу постали усі сьогоднішні відвідувачі...

Удень по всіх церквах били у дзвони за загиблими, оголосили загальну мобілізацію, а ввечері тисячі розгніваних людей пішли громити силовиків. Спочатку кілька сотень молодих людей прийшли під ОДА, яку буквально кілька днів тому звільнили. Виламали двері, кинули всередину світло–шумову гранату. Хтось почав кидати каміння у вікна, але зрештою молодики прислухались до закликів нічого не нищити.

«Це було значно крутіше, ніж зустріч Міленіуму», — так відгукувалися учасники дійства про Новий, 2014–й, рік на майдані Незалежності в Києві.

— Ваша хата тулиться до Карпатських гір. Враження таке, ніби все навкруг співає. Не дивно, що саме серед цього розмаїття звуків народився великий артист.

Школа №144 була побудована пiсля вiйни. Коли будiвельники здали в експлуатацiю чотириповерхову будiвлю, навколо неї був пустир iз горами будiвельного смiття. І тодi, розповiдали нам учителi, директор школи Марiя Костянтинiвна Коробко кинула гасло: кожен клас повинен привезти у школу по одному самоскиду чорнозему.