Михайло Грушевський у своїй ювілейній статті про Великого Кобзаря наголосив, що ми вступаємо в добу «Шевченківських століть». Йшлося про період від 1914 до 1961 року, коли українці мали започатковувати столітні відзначення основних віх його життя й творчості.
Подібного дикунства гітлерівці вчилися саме в росіян, а в останніх подібні традиції закладалися з самого початку спроби їхнього державного правління. Це варварство примножилося ще й багатостолітнім пануванням Золотої Орди
Президент Клінтон думав про безпеку своєї країни, оскільки міжконтинентальні балістичні ракети були націлені раніше Москвою насамперед на США. Але що ми бачимо в сумнозвісному Будапештському меморандумі, який підписав 5 грудня 1994 року Президент Леонід Кучма?
Коли в середині 1990-х років Російська Федерація на очах усього світу показово знищувала Чеченську Республіку Ічкерія, її президент Джохар Дудаєв висловився однозначно: «Боягузливий Захід».
Як тільки я поклав перед паном міністром досить об’ємний стос книг і документів, які підтверджують правоту неакадемічних дослідників щодо кількості втрат українців у 1932 – 1933 роках у 10,5 мільйона осіб, то одразу почув від Ткаченка: його це не цікавить.
Сказане ще в середині ХІХ століття Олександром Герценом і донині підтверджується конкретними діями наших сусідів: російська демократія закінчується там, де починається українське питання.
