«Червона рута», яка цьогоріч зібрала близько 200 виконавців і гуртів з усієї України, до певного моменту була фестивалем, який зробив відомими багато цікавих українських колективів: і «Брати Гадюкіни», і «Кому вниз», і «Тартак», і «Танок На Майдані Конго».

Кожен із нас підтримує ідею євроінтеграції в міру своїх сил і можливостей. Відомий скрипаль і композитор Кирило Стеценко до Міжнародного дня музики, який відзначається сьогодні, приурочив скрипковий концерт «ЄС МУЗИКА».

У 70—80–ті роки вокально–інструментальний ансамбль «Світязь» Волинської філармонії був серед найпопулярніших ВІА не лише України, а й усього Радянського Союзу. Але в 90–ті колектив, які і більшість інших зіркових ВІА, не витримав випробування ринковою економікою. Однак «Світязь» не зник — цей творчий бренд зберегли двоє його патріотів, Анатолій Говорадло та Дмитро Гершензон.

Миколу Подрезана можна охарактеризувати одним словом — одержимий. Після аварії, яка в розквіті сил прикувала його до інвалідного візка, він ось уже 22–й рік намагається довести державі та таким, як сам (а ще більше — здоровим співгромадянам), що інвалідність — не підстава ставити на собі хрест. Його життєве кредо: якщо в людини не атрофовані почуття власної гідності й гордість, вона зобов’язана навчитися справлятися з викликами, які ставить життя. Або принаймні докласти для їх вирішення максимум зусиль.

Останні два роки Микола Подрезан разом із дружиною, лікарем–реабілітологом Наталею Грязновою, займаються масштабним проектом під назвою «Планета Земля — погляд з інвалідного візка» — за 4 роки вони планують об’їхати з олімпійським смолоскипом 35 міст світу, які в 2004 році приймали першу в історії Всесвітню олімпійську естафету. Своє 60–річчя 15 червня він також зустріне в літаку — по дорозі у Норвегію...

Віталій Білоножко — один із тих співаків, які визначають обличчя традиційної української естради. Його глибокий оксамитовий бас неможливо сплутати ні з чим, а пісні торкаються найглибших струн людської душі. Разом із дружиною Світланою ось уже 15 років він є засновником фестивалю родинної творчості «Мелодія для двох сердець». А ще він виявився надзвичайно щирим і цікавим співрозмовником. У цьому «Україна молода» змогла переконатися, поспілкувавшись зі співаком напередодні його 60–ліття.

Його можна назвати людиною–легендою, адже навряд чи знайдеться ще хтось, про кого ходить стільки легенд, як про Леопольда Ященка і його хор «Гомін». Хтось обов’язково згадає кінець 80–х і велелюдні мітинги, на яких незмінним атрибутом був виступ «Гомону», комусь спадуть на думку численні купальські свята чи веснянки–гаївки, а хтось неодмінно розкаже про те, як уперше сколихнулося серце від простенької мелодії сопілки, почутої десь у транспорті чи на вулиці.

Василя Попадюка називають громадянином світу. А ще — українським Паганіні, нервом музики, віртуозом скрипки. Попри те, що вже більше 15 років живе в Канаді, він підтримує тісні контакти з українськими колегами, запрошуючи їх до участі у своїх шоу і радо відгукуючись на запрошення виступити на батьківщині. А ще він мріє поставити грандіозне музичне шоу, головними героями якого стануть гуцульські мелодії та автентичний спів.

21 березня шанувальники таланту Василя Попадюка мають можливість знову почути його скрипку в рамках концерту Оркестру народних інструментів під керівництвом Вiктора Гуцола. А ми, скориставшись приїздом артиста, запросили його на розмову.

Микола Сингаївський у нашій пам’яті залишиться одним із найвідоміших і водночас найнепрочитаніших поетів. Відомих — тому що за півстоліття його «Чорнобривці» стали не просто всенародним шлягером, а й частинкою нашої історії, ментальності.

Якщо вірити, що на дітях геніїв природа відпочиває, то творча династія Стеценків — категоричний виняток із цього правила. Протягом чотирьох поколінь у цій родині народжуються талановиті композитори й музиканти. Улюбленим інструментом Стеценків є скрипка, тож поява в програмі концерту «Скрипковий всесвіт», організованого нещодавно Національною радіокомпанією України, імені відомого скрипаля і композитора Кирила Стеценка нікого не здивувала. Інтриги додало інше — разом iз Кирилом на сцену вийшла його 14–річна донька Ксеня, яка уже є дипломантом і лауреатом кількох престижних міжнародних конкурсів. На сцені столичного Будинку звукозапису дівчина разом з батьком виконала першу частину концерту ре–мінор Баха для двох скрипок з оркестром. Скориставшись нагодою, «УМ» запросила родинний дует для ближчого знайомства.

Раїса Недашківська чимось нагадує давньоруську княгиню чи язичницьку богиню–матір, яка дає життя всьому живому: мудра, статечна, горда. Її родзинка, її особистий підпис під власним жіночим портретом — це неодмінні оригінальні головні убори, «тюрбани» Недашківської. Попри образ недоступної княгині, Раїса Степанівна — жінка надзвичайно щира, відкрита. «Приходьте увечері, поговоримо, бо зараз, напередодні ювілею, стільки справ, що аж шкіра горить», — відповіла Раїса Степанівна на прохання про інтерв’ю (17 лютого знаній актрисі виповнилося 70). Наша розмова напередодні ювілею перетворилася на своєрідну міні–виставу: Раїса Недашківська раз по раз переходила зі спогадів на монологи. Зрештою, останні два десятиліття більшість її виступів — саме моновистави.