Важливо не приховувати від суспільства реальні небезпеки та об'єктивні невдачі, забути про перманентні ідіотські побєдобєсні "двє-трі нєдєлі максімум" та не боятись говорити про нові хвилі мобілізації, як би це не загрожувало нікчемним рейтигам.

Навіть радянська цензура забороняла публікувати цей твір, бо в ньому забагато подробиць про поведінку "народа-богоносця" під час громадянської війни та яскраво зображено сутність тих, кого нам століттями нав'язували як "брат'єв" або взагалі як "одіннарод".

За останні два століття найбільші військові перемоги російської держави відбувались виключно в коаліції з найпотужнішими країнами Заходу, від наполеонівських війн до Другої світової, а як тільки вона запливала за буйки - отримувала то Кримську поразку, то Цусіму.

В мені говорить біль. Але ми знали, що росія саме така, садиська та абсолютно скотська, і попереджали про це.

Валькірії зі "слуґ народу" вирішили фактично надати право на моментальну страту військовослужбовців за непокору, дезертирство та інші неприємні речі, які трапляються на війні.

Тоді мало хто помітив, але рівно три роки тому, теж під час війни, "стадіон" відкрив українцям шлях в спотворену реальність, від чого зараз багато хто чомусь сором'язливо відводить очі.

Якщо вірити "переговірнику" О. Чалому - росія розпочала війну і вчинила бійню, виключно щоби Україні надали гарантії безпеки.

Як пішов з "чорної ради", так і триває досі безкінечний калейдоскоп цинізму, перевзувань, лицемірства та обману - за якими вічно обдурений народ та раз по раз втрачена держава, загарбана Кремлем.

Весь світ тепер знатиме про неадекватну українську владу, яка під час війни (!) відмовилась від можливості затримати воєнних злочинців та покарати їх.

Справа не в полоумному керівництві Кремля - воно лише втілює запит свого суспільства, і тому не може та не буде змінювати свою політику і щодо України.