Шановна редакціє! Читаю вашу газету впродовж 15 років тільки тому, що вона є справді українською. Багато разів мав намiр писати про своє ставлення до подій у нашій країні і все утримувався, аж поки не стався політичний вибух у Верховній Раді.

«Жди ж добра, коли і начальство

наше обвідьмилось»

(Г. Квітка-Основ’яненко)

Шановний пане Дорошенко, думаю, не так часто ви отримуєте листи з Донбасу, тож, будь ласка, спробуйте дослухатись до того, про що я написав. «Україну молоду» я передплачую з дня її заснування і вона мене цілком влаштовує.

Якщо ваш мобільник підключений до системи «Лайф», вам часто надходить пропозиція підключити програму «Мелодия русская» — нав’язливо, надокучливо, образливо.

До 2014 р. Вінниччина приваблювала загальну увагу своїми економічними можливостями, рошенівськими кондитерськими фабриками, музичним фонтаном, прозорим офісом міськради, деякими іншими «принадами», що, в кінцевому підсумку, чудовим чином створило області славу нібито локомотиву європейських перетворень.

Останнім часом щось дивне робиться з нашим радіо. То славнозвісний цинік Микола Вересень виступав із вимогою, щоб українці вибачилися перед євреями, то журналісти «Голосу столиці» 14 листопада 2015 р. «заспівали» на ту саму тему. Сказав якось оратор: «В украинском крестьянстве генетически заложен антисемитизм». Отак єднаємось...

Понад місяць тому трапилася подія, яка викликала подив: на спільному брифінгу разом з Юлією Тимошенко виступив і Валентин Наливайченко. Ця подія буквально паралельно викликала в ефірі дві версії: по-перше, дочасним виборам бути, по-друге, у «газової принцеси» — довічної претендентки на роль прем’єра/канцлера — з’явився новий принц...