Українські видавництва усе частіше йдуть «у ногу з часом»: книжка The New Urban Crisis американсько-канадського професора Річарда Флориди вийшла у США 2017-го, а вже від липня 2019-го переклад її під назвою «Криза урбанізму» (К.: Наш формат) стоїть на полицях наших книгарень.
Два місяці тому в Лондоні визначили переможця «Премії Бейлі Гіффорд за нонфікшн» (Baillie Gifford prize for non–fiction, — раніше називалася Премією Семуела Джонсона).
Книга Шона МакМекіна «Найбільший грабіж в історії: пограбування Росії більшовиками» (McMeekin, Sean. History’s greatest heist: the looting of Russia by the Bolsheviks.
Радянська індустріалізація 1920—1930 років завжди сприймалася як величезне досягнення й викликала захоплення не лише серед громадян СРСР.
Коли бачиш написану поляком на прізвище Літвін книжку під назвою «З народу руського» і з підзаголовком «Шляхта Київщини, Волині та Брацлавщини (1569-1648)» — тобто книжку про українські землі — це викликає щире зацікавлення
Як добре ми знаємо історію міста Лева? Міста, яке сторіччями стояло на розламі культур і, можливо, саме завдяки множинності тих культур розквітало? Історію не періоду середньовіччя, не барокову, не історію архітектурних шедеврів — а історію людей, які жили в цьому місті, вчили дітей, будували, молилися у різних церквах і синагогах, відстоювали свої права і ідентичності, воювали між собою і проти зовнішніх ворогів?
Якось на презентації почув від Андрія Кокотюхи оригінальне визначення: мовляв, ті, хто пише й видає книжки в Україні, — це «люди з особливими потребами». Ще більш справедливим видається таке означення щодо краєзнавців, які роками збирають документи, історії, фотографії, а тоді пишуть і видають книжечки накладом 100—200 примірників, які навіть не потрапляють у книгарні (та й книгарень там часто немає).
«Ще до того, як в Англії з’явився перший Архієпископ Кентерберійський... несторіанська церква мала вже митрополитів у Мерві і Гераті (сучасні Туркменістан і Афганістан), її церкви діяли у Шрі-Ланці та в Малабарі. До того, як Добрий Король Вацлав правив християнською Богемією, до того, як Польща стала католицькою, несторіанські престоли Бухари, Самарканда і Патни отримали статус митрополичих.
«УМ» на своїх сторінках постійно звертається до літератури «нон-фікшн», що значить просто «непридумане». Інколи такі книжки називають «документальними», але таке означення здається неправильним: біографії, мемуари, есе — яскраві представники «нон-фікшн», але вони базуються на фактах, як їх знає чи пам’ятає автор, а не на документах.
Пам’ятаємо багатьох наших відомих земляків, які з власної волі чи внаслідок обставин переїхали й осіли в Росії, багато чи не дуже роблячи для її розвитку.
