Не варто шукати слави на кістках
![Не варто шукати слави на кістках](/img/content/i41/41792.jpg)
Цьогорічна церемонія нагородження лауреатів літературного конкурсу «Коронація слова» почалася з Гімну України, хвилини мовчання за загиблими Небесної сотні та на сході країни й невеликого відеосюжету про Євромайдан. Усі концертні номери церемонії були патріотичного спрямування: українські костюми, давно відомі пісні «Думи мої, думи...», «Червона калина»...
Найкращих не знайшли?
Дослідник невидимих світів святкує 85
Дівчина на кулі. Із короною
Гіркий Майдан
![Гіркий Майдан](/img/content/i34/34038.jpg)
Напередодні сьомої річниці Майдану «УМ» спробувала з’ясувати, чи написано вже головну книгу про Майдан (див. №211 за 22.11.2011). Однозначної відповіді тоді отримати не вдалося, зокрема й тому, що, як показує наше життя, майданівська тема в новітній історії України не закрита: маємо свіжі майдани підприємців, учителів, афганців, шахтарів... Не дивно, що література про даний феномен досі залишається актуальною. Наприклад, у книжці братів Капранових «Щоденник моєї секретарки», дія якої відбувається у вікопомний 2004–й, усе ті самі обличчя — невдоволені життям в Україні українці.
Коли благі наміри ведуть до пекла
«Мені шкода, що інцидент із «Богданом» (з різних причин, серед яких і небажання авторів іти на конфлікт) не викликав навіть публічної дискусії, не те що судового розгляду. Це могло б трохи очистити болото, яким наразі є в Україні стосунки між автором і видавцем», — нарікає поет Остап Сливинський, розмірковуючи над ситуацією, що склалася з виходом двотомної антології «Чорне і червоне: Сто українських поетів ХХ сторіччя» та «Чорне і червоне: Сто українських поеток ХХ сторіччя» у видавництві «Навчальна книга — Богдан».
Відпустіть мене у Гімалаї!
Книгарня «Є» запровадила хорошу традицію лестити письменникам, збираючи на презентації їхніх книжок повні зали. Аншлаг, зокрема, нещодавно зібрала Ірена Карпа, яка представила у київській книгарні свіжу роботу «Піца «Гімалаї». Письменниця зачитувала уривки, розповідала історії, що не увійшли до видання, і навіть заспівала хіт, який почула в Бірмі в одному з автобусів. «В Азії класно — люди там бідні, нещасні, але посміхаються і ніколи не тхнуть в умовах тотальної спеки і браку води, чого не скажеш про наших співгромадян у «маршрутках», — ця коротка ремарка від Карпи вводить нас у світ її нового літературного твору.
Карпа international
![Карпа international](/img/content/i32/32574.jpg)
Коли невгамовна творча особистість Ірена Карпа вийшла заміж за американського бізнесмена Нормана Хенсена, всі слухачі української музики принишкли в очікуванні на англомовний альбом співачки і тур Америкою. Першого довелося чекати кілька років, і от маємо! Після презентації на Форумі видавців нової книжки «Піца «Гімалаї» Ірена представила на суд публіки ще одне творіння — альбом And I Made А Man, концерт–презентація якого відбувався минулого тижня у київському клубі. Основною відмінністю платівки є її різноплановість, підкреслює Карпа, фронтвумен однойменного гурту QARPA.
Дари храму Донаторів
![Дари храму Донаторів](/img/content/i32/32501.jpg)
Крим завжди вабив своїми східними мотивами, переплетенням традицій усіх тих, хто тут побував у той чи інший історичний проміжок. Тут витає дух чогось неукраїнського, чаруючого, як завжди буває з чимось чужим, малознайомим. Оригінальна кримськотатарська кухня, колоритні назви поселень, які не раз виринали з розповідей знайомих, кликали до себе…
Півострів, на якому свої сліди лишили різні народи, чомусь асоціюється із Маланюковими рядками «Куди ж поділа, степова Елладо, варязьку сталь і візантійську мідь? ... Коли ж, коли ж знайдеш державну бронзу. Проклятий край, Елладо Степова ?!» із «Варязької балади». А далі спливає і сама «Степова Еллада»: «Прокинеться, зітхне, і буйна тирса / Зеленим морем знов на нім зросте, /І побіжать зелені хвилі». Ці степи підкорювали в усі часи. Вони чи не найкрасивіші в усій Україні.