Про місто Шарм-ель-Шейх чув майже кожний: і хто відпочивав у ньому, і хто ще мріє поїхати до теплих країв. «Багата затока» — так переклав цю назву наш гід. Сотні готелів, що тягнуться її узбережжям, і справді розкішні, потопають у зелені пальм та екзотичних квітів, а спекотне сонечко виробляє ендорф

Арабська країна, в якій більш як півстоліття тому заборонили багатоженство, узаконили проституцію і де вільно продають алкоголь місцевим, неоднозначно сприймається мусульманським світом.

Нещодавно громадська організація Спілка жінок України (СЖУ) збирала своїх сестер з усіх областей України з однією надією — вирішити, як повернути в Україну мир. Відкриваючи зібрання, голова СЖУ Леокадія Герасименко з гіркотою констатувала, що з початку війни не було дня, аби в Україні якась жінка не побивалася б за загиблим.

У Грузії люблять туристів, особливо туристів з України. Для в’їзду в країну не потрібна віза. Наче вдома, в аеропорту вас зустріне синьо-жовтий український стяг, і на звичайних грузинських балконах теж майорять українські прапори. Після окупації Криму на грузинське узбережжя приїздить усе більше наших співвітчизників.

Країна посмішок та орхідей — так часто іменують Королівство Таїланд. І справді, уже в аеропорту тобі привітно усміхаються, а орхідеї цвітуть навіть на хайтеківських стійках паспортного контролю. Сюди їдуть познайомитися з буддiйськими монастирями, попляжитися у Синайській затоці, зануритися у буйство нічного життя Паттайї або усамітнитися на маленьких островах.

У мальовничому Городнянському районі на Чернігівщині Олег Жуковський п’ять років тому купив кілька господарств. Тоді він ще не був фермером, просто мав сім’ю, дітей і займався бізнесом, далеким від сільськогосподарського. Та коли народжувалася третя донечка, він з дружиною, як і будь–які свідомі батьки, задумався над якістю харчів, якi вживають усі українці. Добавки, підсилювачі смаку, замінники, ГМО — все, що викликає непередбачувані наслідки для здоров’я, а значить, ставить під питання майбутнє не тільки власних дітей, а й нації, породило ідею виробництва чистих від «хімії» продуктів. Так виникло українсько–швейцарське підприємство «ЕтноПродукт» із замкнутим циклом виробництва органічної сільськогосподарської продукції, у якому Олег Жуковський став головою наглядової ради.

Так, як українці шанують свої сало і горілочку, так жителі Середземномор’я поважають рідні олію і вино. Але користь для здоров’я від останніх, і це науково доведено, значно більша. Населення шістнадцяти країн, що називають себе народами Середземномор’я, на 60 відсотків менше має серцево–судинних недугів, ніж решта жителів планети. Оливкова олія, яку вони щоденно споживають, містить корисні й «правильні» жири, необхідні для нашого організму, у тому числі природні речовини, що за своїми властивостями близькі до материнського молока. Ця олія багата антиоксидантами, і її споживання знижує ризик захворювання деякими видами раку. Така олія — по суті, фруктовий сік, і тому вона має абсолютно інші біологічні властивості, ніж олія, вичавлена з насіння. А ще середземноморці більше за інших п’ють сухе вино. Користь від червоного та білого навіть стала підставою для створення нової науки — нутрацевтики. Це напрям, що вивчає фармакологічні властивості поживних речовин. У червоному міститься багато расвератролу, що сприяє руйнуванню холестиринових бляшок, попереджує втрату слуху, не шкодить діабетикам, а біле — корисне як противірусний засіб, вважає італійський фахівець Жерардо Антельмо, представник консорціума Еxtra Virgin Lametia DOP, який приїждав з колегами в Україну на запрошення культурно–ділового центру Casa Italiana.

У невеличке румунське село Вама досить часто заїжджають туристи із заходу. Їдуть вони заради приватного музею писанки, який належить Летиції Оршівській і розташований прямісінько на її обійсті, поруч із будинком самої господині. Світло–жовта вілла зустрічає двома кімнатами–залами, за якими ховається майстерня хазяйки.

Національна кухня країни — це як національний прапор — завжди впізнавана та улюблена. Її традиції формуються століттями і ґрунтуються на клімато–географічному розташуванні. Проте з часом з’являються нові рецепти і теж приживаються, стаючи народними. Подорожуючи буковинським маршрутом «Долаючи кордони: розвиток гірського туризму», я ловила себе на думці, як схожі український і румунський народи не тільки щедрою та смачною кухнею, а й ментальністю...

Україна чотирма своїми областями межує на заході з європейськими державами, і останніми роками за допомогою громадських організацій та Євросоюзу втілює проекти, які працюють ефективніше за проекти МЗС. Подібні програми уже створювалися між нашою країною, з одного боку, і Польщею, Угорщиною, Словаччиною — з іншого. Нова із них — «Долаючи кордони: розвиток гірського туризму», організована Чернівецькою ГО «Бізнес–центр» у співпраці з Гуманітарною фундацією Clopot (Румунія), Чернівецьким громадсько–екологічним об’єднанням «Буквиця» за фінансової підтримці Євросоюзу. Проект має на меті поліпшити економіку країн–учасниць, стимулювати появу нових турфірм, привабити гостей до Буковинського краю — регіону, що колись історично об’єднував частини України та Румунії, де дотепер тече річка Сірет. Така транскордонна програма, як і їй подібні, готується, перевіряється службами Євросоюзу і випробовується дуже ретельно. Наразі їй присвоїли спеціальний код (МІS ЕТС 786), від моменту подачі заявки до початку роботи минуло три роки, проте результат вартий затрачених зусиль.