«Обери життя, щоб жив ти і потомство твоє...» — закликає Святе Письмо. Виявляється, що живучи людина постійно чинить свідомий вибір між життям і смертю. І кожен такий акт вибору відображається на майбутньому не лише цієї людини, а й її нащадків та широкого кола осіб. Причому «вибір смерті» або ж самогубство, може бути й не моментальним — тобто через петлю, різання вен, падання з даху чи прийняття жмені сильнодіючих пігулок. Психологи дослідили, що повільним «хронічним самогубством» є саморуйнівна поведінка: переїдання, алкоголізм, занадто часті «нещасні випадки», куріння й виснажування себе надмірною працею. Науковці назвали причиною такої поведінки «потяг до смерті», що виникає у людей, якi почуваються «відторгнутими» від інших, самотніми, недолюбленими. Нестача любові призводить до туги й печалі, пристрастей і залежностей, недовіри і страхів. Відтак — до вмирання.