Хоча древня Керч (у вересні їй виповниться 2607 років) знана далеко за межами півострова передусім античною минувшиною, все ж найбільший інтерес у її гостей викликає саме цей екскурсійний об'єкт про події минулої війни. Військові історики, певно, зможуть назвати чимало епізодів безмежної мужності та героїзму народу, проте випадків, де вірність присязі була рівнозначною повільному і нестерпному скону, а людська стійкість межувала з незбагненним фанатизмом, можна перерахувати на пальцях однієї руки. До них, безперечно, належить Аджимушкайська епопея, названа так завдяки селищу, що розташувалося на околиці Керчі.

Уматеріалі «Прапор над рейхстагом піднімали українці Петро Щербина та Олексій Берест» 12 травня 2005 року «УМ» розповідала про нові подробиці, як піднімали прапор Перемоги над рейхстагом у Берліні, й учасників для нагородження. Доста підстав вважати, що в герої тоді «допускали» за... національною ознакою: потрібні були Сталіну і його кремлівському оточенню росіянин та грузин — дайош Мілетона Кантарію з Михайлом Єгоровим! Достеменно ж відомо, що у поданні на присвоєння звання Героя Радянського Союзу поміж ста бійців 150-ї дивізії значилися прізвища й українців Олексія Береста і Петра Щербини.

Ігор Юхновський був радянським солдатом, але комуністом не став. Він називає Другу світову дурною війною, але і йому довелося у ній брати участь. Ігор Рафаїлович був на фронті мінером. Він згадує, що, потрапивши до війська, ще навіть не вмів стріляти й злякався першого бою. Нині ж Ігор Юхновський — голова Всеукраїнського об'єднання ветеранів. «Ми є символом примирення старшого покоління», — каже він і сподівається, що вже найближчим часом бійців УПА офіційно визнають борцями за Україну.

Автор цих рядків належить, либонь, уже до другого повоєнного покоління, з'явленого на світ Божий у розпал хрущовської «відлиги». А проте війна й для цього покоління залишалася центральною темою. Мої однолітки виховувалися на книжках і фільмах про війну, завмерши, слухали розповіді колишніх фронтовиків (тоді ще часто сорокарічних), гралися у «наших» і «німців». І вже тоді, по несповна двадцяти роках після перемоги, виразно існували різні правди однієї війни.

За радянськими офіційними даними, понад 40 місяців — з 22 червня 1941 року до 28 жовтня 1944 року — німецькі війська перебували на українській землі. Насправді ж час «гостювання» нацистів на українських теренах був набагато довшим. Ще 15 березня 1939 року, навіть до початку ІІ Світової війни, Угорщина, за домовленістю з Гітлером, захопила українське Закарпаття, де в той час була проголошена Закарпатська Українська Республіка з Августином Волошиним на чолі. Закінчилась війна для українських земель хіба навесні 1945 року, коли гітлерівці були витиснені з українських етнічних теренів Пряшівщини (тепер Словаччина). Для українського народу ці роки стали безперервним іспитом на виживання.

Президент Польщі Александр Кваснєвський по довгих ваганнях погодився їхати на московські святкування. Головна причина зрозуміла: Кваснєвський після активної участі в помаранчевій революції не бажає остаточно бити горшки з Путіним. Проте поляки надто критично сприймають роль СРСР у визволенні їхньої країни, отож Варшава не готує суцвіття дев'ятитравневих салютів і символічний польський фільм «Чотири танкісти і пес» уже давно не крутить.

За 60 ро­ків, що ми­ну­ли від най­с­т­раш­ні­шої вій­ни сві­ту, люд­с­т­во встиг­ло і пе­ре­ос­мис­ли­ти іс­то­рію, і пе­ре­ви­най­ти зброю. За­ли­ши­ли­ся нез­мін­ни­ми тіль­ки ду­ші лю­дей, які ви­жи­ли в пек­лі Дру­гої сві­то­вої. Чи мо­жуть їх пра­виль­но зро­зу­мі­ти нас­туп­ні по­ко­лін­ня?

«Столиця Росії готується до святкування 60-ї річниці закінчення війни, як до самої війни», — сумно пожартував у репортажі з Москви кореспондент польської «Газети виборчої». З 7 по 10 травня, на вихідні, більше половини мешканців 12-мільйонної Москви «евакуюються» з міста, в якому буде влаштовано показове свято, здебільшого —для закордонних гостей (у неділю відбудеться саміт СНД, у понеділок - військовий парад за участі 53 президентів та голів урядів різних держав світу, у вівторок — саміт Росія—ЄС). Москвичі не зможуть потрапити не лише на парад Перемоги, але навіть у центр міста, куди можна буде пройти лише за спеціальними перепустками. Від сьогодні повністю перекривається доступ на сусідні з Кремлем площі — Красну, Театральну, Революції — та на всі прилеглі до Кремля бульвари над Москва-рікою. У неділю «заборонена зона» розшириться на увесь центр у межах Бульварного кільця, а 9 травня без спецперепусток не можна буде вийти навіть на прилеглих до нього станціях метро.