Міхал Камінський: Європа дещо змучена розширенням i трiшки боїться великої України

      Для «старої» Європи Україна залишається малозрозумілим і через це підозрілим партнером, а «молода» Європа лишень відвойовує собі гідне місце в спільному європейському домі. Однак останній саміт ЄС продемонстрував, що «голос новачків», зокрема Польщі, Чехії та Литви, може виявитися не менш важливим, ніж позиція авторитетних європейських «донорів» - Франції, Німеччини та Великої Британії. Тож найважливішим завданням перед українським політикумом є примноження польсько-литовського «романтичного пориву» завдяки проведенню масованої промоційної кампанії в структурах ЄС, що б дозволили «виокремити» Україну з сірого постсовєтського тла. Прокоментувати ситуацію з нинішнім місцем України в європейському кругозорі «УМ» попросила одного з найактивніших лобістів українських інтересів євродепутата від Польщі Міхала Камінського.

      - Як у Брюсселі оцінюють останній політичний конфлікт в Україні?

      - У різних середовищах оцінюють по-різному. Мою позицію я багато разів висловлював в Європейському парламенті й озвучив у день розпуску Верховної Ради, навіть спеціально для цього поїхав до Києва. Отже, наголошу ще раз: вибори - це цілком демократичне явище, тому не варто перетворювати українську кризу на щось надзвичайне чи особливе. Різні країни Західної Європи на шляху до демократії також переходили крізь різні кризи, і в Україні ми також маємо щось подібне. З цього не варто робити сенсації, а необхідно докласти максимум зусиль задля найшвидшого наближення України до структур Європейського Союзу. Подібної позиції притримується моя фракція. Нещодавно було голосування щодо мого рапорту про політику щодо України на засіданні  комісії з закордонних справ Європарламенту. У результаті величезною більшістю голосів було прийнято мою поправку, у котрій вперше в офіційному документі Євросоюзу наголошується на перспективі членства України в ЄС.

      - Який реальний вплив має рапорт Європейського парламенту щодо євроінтеграції України, адже практичні рішення ухвалює все ж таки Європейська Комісія?

      - Роль цього рапорту має дуже велике значення. Водночас він є і певним символом. Оскільки рапорт став першим реальним текстом, на який українська сторона може покликатися у своїх розмовах з Європейською комісією. Європарламент стає дедалі сильнішим, і позиція його дуже важлива, а це рішення має велике значення насамперед у довшій перспективі, адже відтепер Євросоюзу  буде дуже важко опускатися нижче рівня, задекларованого Європейським парламентом.

      - Нещодавно тривали дебати щодо Конституційного договору ЄС, гостроти яким додала саме позиція Польщі. Чи це не вплине на оцінку «польського адвокатства» щодо України в європейських столицях?

      - На мою думку, ми цілком вправно вийшли з цієї кризи. Річ у тім, що Польща має свою позицію і повинна захищати свої інтереси, так само як це робить кожна держава в ЄС. Українську ситуацію це не погіршить, позаяк це цілком різні проблеми. І переговори з приводу європейської Конституції не мають вплинути на «українське питання».

      - У Польщі нещодавно піддали гострій критиці екс-президента Александра Кваснєвського, фонд котрого отримує гроші від структур Віктора Пінчука. Якби було створено польсько-український фонд, чи ви б особисто погодилися взяти пожертву від українського олігарха, адже ці гроші пішли б на добру справу? 

      - Я вважаю неприпустимим, якщо політик фінансується олігархом, не важливо, чи це польський, український чи російський олігарх. Я впевнений: політика має бути відділена від бізнесу. Й отримання грошей від бізнесменів не є добрим прикладом, кажу це з повагою і до пана Пінчука, і до пана Кваснєвського.

      - Чи є, крім Польщі та Литви, якесь проукраїнське лобі в Європейському парламенті?

      - Багато британців розуміють особливості та проблеми України. Але проукраїнське лобі не дуже потужне. Воно було б помітнішим і дієвішим, якби Україна не втратила оті «п'ять хвилин» після Помаранчевої революції. Натомiсть складається іноді враження, що я є одним з небагатьох лобістів України в Європарламенті. Так було, наприклад, коли я власним коштом розсилав до всіх депутатів Європарламенту фільм про Голодомор. Безперечно, українська амбасада в Брюсселі мені допомагає, але маємо казати вголос, що друзів України в Європі небагато. Була дуже сприятлива атмосфера після Помаранчевої революції, але її, на превеликий жаль, було змарновано. І тепер знову необхідно наполегливо працювати.

      - Як далеко, у роках, Україна перебуває від Євросоюзу, на вашу думку?

      - Гадаю, перспектива трьох-пяти років була б оптимальною для України, але боюся, що це малореально. Але не варто наголошувати на датах, зараз необхідно увиразнити і відкрити саму можливість вступу України. Зараз розмови про дату вступу були б навіть дещо не дипломатичними.

      - А чому Євросоюз так противиться надати Україні статус асоційованого членства?

      - Європа дещо змучена розширенням і просто трішки боїться великої України. Але за це необхідно боротися, і вважаю, що рано чи пізно ми таки дочекаємося, що Україна стане частиною ЄС.

      - Якою ви бачите нову Європу, після приходу до влади канцлера Меркель і президента Саркозі?

      - На мою думку, Європа зараз має серйозну проблему. Це проблема визначення власної ідентичності. Я не бачу, аби Меркель внесла щось справді нове. Можливо, щось нове запропонує Саркозі. Тож зачекаймо. Щоправда, маю враження, що президент Франції все ж таки буде радше сконцентрований на внутрішній політиці, адже повинен запровадити серйозні реформи всередині своєї країни. Узагалі ж Європа зараз не спроможна дати відповідь на фундаментальні питання. Євросоюз подеколи в дусі комуністичних часів декларує, що ми повинні мати найбільш конкурентну економіку, так само як колись генсеки КПРС обіцяли світле майбутнє і комунізм через 20 років. Але в ЄС ніхто не працює над тим, як же й зробити, аби було ліпше. Євросоюз є надто бюрократизованим, надто соціальним і має, до того ж, клопоти з власною ідентичністю. Також долучається певний антиамериканізм, ба навіть американофобія серед багатьох європейських еліт. Також відчутний брак розуміння нового крила Європи - Східної, зокрема розуміння Польщі та України.

ДОСЬЄ «УМ»

      Міхал Камінський, депутат Європейського парламенту. Народився 28 березня 1972 року. Вивчав політологію у Варшавському університеті. З початку 90-х брав активну участь у національно-демократичному русі в Польщі. Працював журналістом, згодом керував піар-службами політиків демократичної правиці. У 1997 році став депутатом Сейму. У 2001 році долучився до «Права і справедливості» (ПіС) братів Качинських, став депутатом Сейму від ПіС. З 2003 був спостерігачем в Європарламенті, а з 2004 - депутатом.

      Перебуває в десятці найбільш працьовитих і активних польських євродепутатів, подавши 84 проекти резолюцій. За чутками, може незабаром скласти депутатський мандат і повернутися до Варшави, аби попрацювати «над іміджем» президента Леха Качинського та підтримати прапор ПіС при підготовці до виборів.