Особливостям приватизації в Україні не дивується хіба що прокуратура (та іже з нею). Роздержавлення майна продукує такі сюжети, що хоч бери і створюй серіал. Фактів для нього вистачить, аби кількісно переплюнути всі примітивно-заокеанські телесеріали вкупі. Вельми солідна дещиця парадоксів зароджується у нетрях енергетики (читай: у головах енергобаронів). Вони спотворюють українську перспективу, персоніфікованим прикладом чого може бути, приміром, доля компанії «Дніпроенерго». Під її дахом кіловати для споживачів генерують три теплові електростанції — Запорізька, Криворізька і Придніпровська. За уряду Віктора Ющенка компанія, володіючи генеруючими потужностями у 8160 мегават, почала вибиратися з павутиння боргів (за рахунок логічного «похудіння» гаманця олігархів, не звиклих гамувати свої апетити). Оптовий енергоринок почав прозорішати, однак Банкова схвалила сценарій зміщення «не того» (бо дійсно народного за суттю реформ) уряду.

Багато тижнів поспіль вантажні пірси найбільшої української комерційної гавані на Азові не знали спокою ні вдень ні вночі. І справа навіть не в напруженій докерській роботі — вона йшла своїм усталеним порядком. Але портовики кілька разів, за закликом профспілкових уповноважених, мусили залишати свої робочі місця і створювати живий щит перед входом до корпусу адміністрації, аби туди не проникла чергова комісія зі столиці.