Сказати чесно, йти на суботні акції в центр Києва було лячно. Але не через те, що «регіонали» підвезли з провінції тисячі демонстрантів. І не тому, що була інформація про можливі сутички і провокації. Переживав за Майдан — той, який постав у 2004 році, а потім був провалений у глибокий сон політичними чварами і людським розчаруванням. Були побоювання, що акція «зРаду — геть!», яку ініціювала опозиція, стане ще одним свідченням того, що Майдан — у глибокій комі.

Нібито ще й не пізно — 17-та година 31 березня, — а назустріч трапляються все більші групи людей, які йдуть у напрямку, протилежному Європейській площі. На запитання кореспондентів «УМ», чому вони всі йдуть угору по Грушевського (чи не запланований там, бува, якийсь інший мітинг?), відповідає стомлена літня жінка з хлопчиком років п'ятнадцяти: «Ні, мітинг там, унизу (показує в бік Європейської площі), але ми своє відмітингували — нас уже додому везуть. А ви сходіть, там весело...».

Маріїнський парк слід би оголосити заповідником. Шкода трави, яку із завидною регулярністю витоптують прихильники Партії регіонів та її сателітів.
Прогулюючись у суботу алеями центрального парку столиці, журналісти «УМ» не могли позбавитися відчуття дежа вю: намети, огороджені стрічками (цього разу — синьо-жовтими) ділянки, групки приїжджих із партійною символікою — все це вже було. Як пояснюють організатори, цього разу прихильники парламентської коаліції зібралися, щоб не допустити розпуску Верховної Ради. Ну й, очевидно, для того щоб не дати опозиціонерам узяти в облогу парламент і Кабмін.
Якщо в день двох мітингів наметів було трохи більше сотні, то вчора — вже більше двохсот. І, як видно з кількості та розмірів баулів новоприбулих, симпатики коаліції осідають на цій траві надовго. Тобто їхні політичні зверхники передбачають, що політична криза буде тривалою.

Про те, що цей з'їзд «Нашої України» був інакшим, ніж попередні, у своїй промові з трибуни заявив навіть постійний гість НСНУшних форумів патріарх Філарет. І справді, на IV з'їзді «Народного союзу «Наша Україна» необов'язкові суперечки звелися до мінімуму, голосування були вельми близькими до одностайних. Партія підбила підсумок 5-місячного періоду очищення й реабілітації, і тимчасовий «кризовий менеджер» Віктор Балога передав віжки правління вже повноцінному голові — В'ячеславу Кириленку. Петро Порошенко програв «останній і рішучий бій» за вплив у «Нашій Україні», а заодно було поставлено крапку в дискусії про те, чи не варто Вікторові Ющенку очолити цю партію. Не варто.