Прихильницi Януковича дочекалися улюбленого лiдера. (Фото РЕЙТЕР.)
Нібито ще й не пізно — 17-та година 31 березня, — а назустріч трапляються все більші групи людей, які йдуть у напрямку, протилежному Європейській площі. На запитання кореспондентів «УМ», чому вони всі йдуть угору по Грушевського (чи не запланований там, бува, якийсь інший мітинг?), відповідає стомлена літня жінка з хлопчиком років п'ятнадцяти: «Ні, мітинг там, унизу (показує в бік Європейської площі), але ми своє відмітингували — нас уже додому везуть. А ви сходіть, там весело...».
І справді, музику чути ще здалеку — фольклорні мотиви. Пришвидшуємо крок, на ходу екіпіруючись помаранчевим шарфиком. Цікаво, як на «чужу» символіку відреагують симпатики коаліції. Виявляється, абсолютно байдуже — на відміну від того ж 2004-го, коли поява «помаранчевих» у таборі «синьо-білих» відразу викликала бурхливі політичні дискусії.
На сцені Європейської площі саме танцювали гопака. Ведучий бадьоро оголошує, що виступав ансамбль Податкової академії з Ірпеня. «Ось-ось перед нами виступить наш лідер, наш Віктор Янукович!». «Ось-ось» — це, виявляється, «через кілька хвилин», а поки послухайте, дорогі гості, виступ іншого шанованого чоловіка — ректора тієї самої Податкової академії, народного депутата Петра Мельника.
Сяючий ректор із солідним стажем гнобителя опозиції цього разу не говорить про політику, а... читає вірша. З душею читає, дуже виразно — здається, в особі Петра Володимировича сцена втратила талановитого актора. «Я твердо знаю: є одна-єдина, з якою сум і радість розділю...» — це текст пісні, яка була гімном прокучмівського блоку «ЗаЄдУ!» зразка 2002 року. «На біс» пан Мельник вирішує її ще й проспівати. Виходить ну просто «караоке на майдані» зі «співучим ректором-2».
«А зараз на цю сцену зійде наш лідер...» — знову починає «заводити» публіку ведучий. Публіка не заводиться — і недарма, адже замість Януковича на сцені з'являється черговий танцювальний гурт. Протягом наступної години лідера оголошують ще разів із десять, а він усе не йде. «Мабуть, намагається на черговому «круглому столі» вмовити Ющенка не розпускати парламент», — жартують такі ж, як і ми, сторонні спостерігачі. Їх не бракує, адже на майдані Незалежності вже розпочинається акція об'єднаної опозиції, і її учасники час від часу проходять через подвійний міліцейський кордон, який розділяє два «конкурентні» майдани — «на екскурсію». «Біло-блакитних» у гостях у «помаранчевих» можна помітити значно рідше — можливо, через те, що опозиційний майдан зібрав уп'ятеро більше народу. А може, їм справді нецікаво — послухати музику й попити пива можна і на Європейській площі, а за візити на «чужий» майдан ніхто не доплатить.
Показовий приклад політичної свідомості «делегатів форуму національної єдності» у спробі подискутувати на тему «чий мітинг кращий». Симпатик опозиції — під впливом емоцій — прихильнику коаліції: «Ми — народ, а ви — масовка!». Учасник «синьо-білого» мітингу-форуму: «Ну і что?».
Як з'ясувалося, мітинг-форум-концерт «синіх» замість 13.00, як було заплановано, розпочався на годину пізніше. Запізнення вельми обурило деяких студентів, які не мали жодного бажання стояти за ті самі гроші зайву годину. Але таки довелося.
Як з'ясували кореспонденти сайту «Майдан», «делегатам Форуму національної єдності» — принаймні тим, яких привезли від Харківського водоканалу, — платили 100 грн. добових і давали по три дні відгулів. Непоганий приробіток, якщо врахувати ще й безкоштовний транспорт до Києва та можливість оглянути древню столицю погожого вихідного дня.
«Екскурсантів» розважали високоповажні промовці: штатний «ніхто» Партії регіонів Василь Кисельов закликав у понеділок і вівторок приходити до Кабінету Міністрів та Верховної Ради, аби «не допустити державного перевороту»; лідер Компартії Петро Симоненко розповідав щось про «зборіща националістов» і закликав скасувати посаду Президента...
Прийшов нарешті й довгоочікуваний Віктор Янукович — без краватки. Миролюбно порадив своїм прихильникам «не висловлювати ніяких емоцій» щодо «закликів до антиконституційних дій, які лунають сьогодні від деяких високопосадовців». «Ми завжди повинні все робити тільки спокійно, з добром і з любов'ю», — попередив Прем'єр. І категорично заявив: «Ми ніколи не будемо сприймати будь-які ультиматуми, які знаходяться за межами права і за межами Конституції». Це — до Президента, котрий перед тим на з'їзді «Нашої України» висунув коаліції жорсткі умови, в разі невиконання яких пообіцяв розпустити Верховну Раду.
...Не встигли впасти на землю останні шматочки сріблястого конфеті на честь завершення виступу Прем'єра, а народ із площі ніби вітром здуло. Подальший концерт слухали тільки найстійкіші. Здавалося б, народній (!) артистці України Наталі Бучинській, яка його завершувала, не пощастило: до її виступу близько дев'ятої вечора перед сценою витанцьовувало зовсім небагато молодих людей, яких оператори телеканалу «Україна» перетворювали на ледве не всуціль заповнену площу. Але аудиторію Бучинській забезпечив... опозиційний Майдан. Його учасники, розходячись по завершенні «помаранчевої» акції, чули гучне «бум-ца-ца» з Європейської площі й заходили «в гості» на «голубу дискотеку». Тож і вийшло, що слухачі виступу Бучинської активно розмахували помаранчевими «нашоукраїнськими», біло-червоними БЮТівськими й малиновими прапорцями «Народної самооборони», а хтось навіть витяг плакат «Так! Ющенко» дворічної давнини.
«Попсували картинку» телевізійникам і журналісти «УМ», розмахуючи великим помаранчевим прапором. «Ето же нє ваш концерт! — обурився якийсь дідусь. — Как вам нє стидно, ідітє обратно на свой майдан». Йому нагадали, що це концерт «за національну єдність».
Мітинг на «синьо-білій» площі завершився скандуванням «зРаду — геть!»...
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
