Павел Недвед: Якщо я втрачу мотивацію, то помру

      У футбольної Європи тепер на одного суперкумира більше. Попри те, що найбільшим «ньюсмейкером» спортивного Старого Світу визнано Девіда Бекхема, красунчик-англієць став лише десятим у традиційному опитуванні «Франс футболу». А перше місце з величезним відривом від переслідувачів здобув патлатий чех Павел Недвед — півзахисник своєї національної збірної та туринського «Ювентуса», володар італійського «скудетто» й фіналіст Ліги чемпіонів, улюбленець Апеннін та Чехії. Одразу по церемонії вручення «Золотого м'яча» залунали голоси заздрісників — зокрема інформагенції рознесли слова форварда «Роми» Франческо Тотті, який заявив, що Недвед не гідний звання кращого футболіста, бо, мовляв, не несе своєю грою радості глядачам. Але це пусте, адже з насолодою, яку дарує русявий «Ведмідь» своїм прихильникам, усе в порядку. Просто декому дуже не подобається, що велика гра породжує нових великих кумирів, які заробляють шану великою працею.

      Який він, кращий футболіст Європи-2003? Відповіддю на це питання може бути інтерв'ю, яке чеський хавбек дав 23 грудня у Парижі кореспонденту празької газети «Млада фронта днес» невдовзі після повідомлення про нагородження його «Золотим м'ячем».

      — Павеле, які ваші відчуття?

      — У голові не вміщується, що я довів свою вищість. Для мене це абсолютна вершина, далі як індивідуальність я, певно, не зможу досягти більшого.

      — Ви завжди стверджували, що для вас найважливішим є успіх команди. Чи змінили думку?

      — Звісно, ні. Я пишаюся собою, але мною можуть також пишатися і партнери з «Ювентуса». Без них я був би ніким!

      — А як ви їм віддячите? Коли голландець Макай здобув «Золоту бутсу» як кращий бомбардир, то замовив виготовлення для своїх товаришів по «Депортиво» 26 маленьких «золотих бутс» зі словами вдячності...

      — Це нормально. Я пам'ятаю, коли ще Зідан був у «Ювентусі» і виграв «Золотий м'яч», то подарував усім одноклубникам на знак подяки по золотій ручці. Я також вигадаю щось подібне.

      — Якщо ви вже отримали «Золотий м'яч», то надалі не втратите мотивації до гри?

      — Чоловіче, якщо таке станеться, то мене можна вважати мертвим. Людина повинна постійно мати ціль, до якої прямує. Я хочу виграти Лігу чемпіонів. І чемпіонат Європи. А ще хочу виступити на чемпіонаті світу. 2006 рік міг би стати для мене найкращою вершиною.

      — А стане?

      — Сподіваюся.

      — А що з «Ювентусом»? Певно, клуб вас тепер не продасть?

      — Пару днів тому ми з менеджером переглядали мій контракт, і я був вражений окремими пунктами. Наприклад, я не маю права кататися на лижах чи на моторному човні. А якщо я розірву контракт до 2006 року, то заплачу штраф у розмірі 50 млн. доларів. Але там є і пункт про можливість залишити команду...

      — Розкажіть про нього.

      — За 100 млн. доларів я можу бути вільним. У такому випадку я був би найдорожчим футболістом світу. Тільки не знайдеться дурень, який заплатить за мене таку ціну. Тому я сподіваюсь, що «Юве» мене не продасть і я дограю до кінця кар'єри в Турині. Я дав дружині слово, що 2006 року піду з футболу.

      — Ви зустрічаєтеся iз знаменитостями. Приємно бути зіркою?

      — Я ніколи не був зіркою. Від одного цього слова мене пересмикує.

      Павел Недвед. Футболіст. Амплуа — півзахисник. Народився 30 серпня 1972 року в Хебі (Чехословаччина). Зріст — 177 см, вага — 70 кг. Виступав за клуби «Дукла» (Прага, Чехія) — 1991/92, «Спарта» (Прага, Чехія) — 1992-96, «Лаціо» (Рим, Італія) — 1996— 2001, «Ювентус» (Турин, Італія) — 2001 — до цього часу.

      За збірну Чехії з 1994 року провів 74 матчі, забив 17 голів. Фіналіст ЧЄ-96.

      Чемпіон Чехословаччини — 1993, чемпіон Чехії — 1994, 1995, чемпіон Італії — 2000, 2002, 2003. Володар Кубка кубків — 1999, Суперкубка Європи — 1999, Кубка Чехії — 1996, Кубка Італії — 1998, 2000, Суперкубка Італії — 1998, 2000.

      Одружений, виховує дочку й сина.

      Недвед став другим чехом в історії після Йозефа Масопуста, якому вдалося завоювати «Золотий м'яч».

Павел Недвед про своє ставлення до...

родини:

      — Вона є на першому місці і завжди буде.

футболу:

      — Я підпорядкував йому своє життя. Коли інші йшли на дискотеку, я спав. Коли інші святкували Різдво, я бігав лісом.

Бога:

      — Я віруючий. Вважаю, що над нами є хтось, хто скеровує наші кроки.

грошей:

      — Мені вистачить тих, що вже маю. Більше не потребую. Приємно, коли можеш купити все, що лиш забажаєш. Найбільше грошей я витрачаю на подарунки іншим.

благодійності:

      — Мені не дуже подобається це слово, але... Всі гроші, які я заробляю в національній збірній, ідуть до певного фонду. Але немає потреби про це говорити, головне — робити.

моди:

      — Коли я вперше прийшов на переговори з «Лаціо», то мав на собі темні черевики з білою підошвою. Всі з мене сміялися. Але це було давно. Мода захопила мене, мені подобається одягатися елегантно. Я ходжу на покази моди, можливо, відкрию у Празі модний бутік.

Чехії:

      — Це мій дім, хоча останні вісім років я живу в Італії.

Італії:

      — Я приріс серцем до цієї країни, я живу тут своє друге життя. Ми з дружиною вирішуємо, чи не залишитися тут жити і після закінчення моєї футбольної кар'єри.

культури:

      — Книг не читаю, до театру не ходжу. Але не вважаю себе безкультурним.

політики:

      — Я за нею особливо не стежу, але якби мав для себе вирішити, з ким хочу зустрітися, то назвав би прізвища президентів Гавела і Клауса.

їжі:

      — Їм усе, але найбільше подобається курка у паприці.

алкоголю:

      — Я не аскет, але після трьох кухлів пива у мене вже заплітається язик. Часом вип'ю вина, інколи відкрию шампанське. Але під час сезону я майже не вживаю спиртного.