Посол Республіки Польща в Україні Яцек Ключковський: Продовжувати лінію міжнародної підтримки України — наш національний інтерес

Без згоди експортерів нафти Польща не добудовуватиме трубопровід «Одеса—Броди»

      — На останній зустрічі Президентів України та Польщі 7 березня центральною темою був нафтогін «Одеса—Броди». Аби актуалізувати роботу над цим проектом, було вирішено скликати у травні спеціальний енергетичний саміт за участі повпредів України, Польщі, Казахстану, Азербайджану, Грузії. Коли ж, на вашу думку, можна буде почути про конкретну дату завершення проекту?

      — Скажу насамперед про те, що лишилося допрацювати. Йдеться про міжурядову угоду між Польщею та Україною, яка має окреслити відповідальність обох сторін і визначити взаємні зобов'язання, а також формат співпраці з іншими партнерами, відповідальними за постачання нафти, себто з Казахстаном і Азербайджаном. Невдовзі президент Лех Качинський відвідає Казахстан і Азербайджан, тоді ми й отримаємо відповіді, які уможливлять розв'язання проблеми. Відповідно, на узгодження угоди між нашими урядами можна очікувати у квітні, а у травні-червні — на прийняття рішення. Якщо ж гарантій щодо поставки нафти не буде надано, проект може бути відкладений на якийсь час.

      — Тобто Польща ні в якому разі не наважиться на добудову нафтогону від Брод до Плоцька без гарантій поставників?

      — Польща виходить з позиції, що ця «труба» потрібна не для того, аби простоювати порожньою, а для того, щоб по ній пливла нафта. Ми також не будемо будувати нафтогін, аби перекачувати нафту в реверсному режимі з Плоцька у Броди. Проблема не у добудові. Фундаментальна проблема — у підтвердженні урядами країн-експортерів, що вони зацікавлені в цьому проекті. Нам необхідна впевненість, що Польща, Україна, Азербайджан, Казахстан, а також транзитні країни, такі як Грузія і Литва, зацікавлені у цьому проекті. Власне, технічна частина процесу не надто складна — треба добудувати нитку трубопроводу  територією Польщі максимально на 100—110 км. А це можна реалізувати досить швидко. Під час президентської зустрічі було представлено технічний проект, який дозволить сполучити майбутню гілку цього нафтопроводу з нафтогоном «Дружба» на території Польщі.

      — Як ви оцінюєте перспективи України після закінчення нещодавнього «еколого-енергетичного» саміту ЄС у Брюсселі?

      — На жаль, на сьогодні існують лише певні енергетичні проекти, Європейський Союз досі обдумує свою енергетичну стратегію. Є певні німецькі пропозиції щодо зміцнення зв'язків з нафтовими і газовими мережами інших європейських країн. Водночас є й меморандум щодо енергетичної співпраці між Україною та Євросоюзом. Уже є кошти, виділені на розвиток енергетичних програм співпраці між Польщею, Україною, Литвою і, можливо, Білоруссю. Зрештою, частину цих коштів Польща планує використати для добудови трубопроводу «Одеса—Плоцьк». І, як на мене, є непогані шанси збільшити фінансування. Але після брюссельського саміту ще зарано прогнозувати, яких форм набуде стратегія співпраці.

Україна, як свого часу і Польща, довго адаптуватиметься до зони вільної торгівлі з ЄС

      — У Києві розраховують, що до кінця наступного року Україна може підписати угоду про зону вільної торгівлі з ЄС. Яких наслідків може зазнати співпраця між Україною та Польщею?

      — Вступ Польщі у зону вільної торгівлі з ЄС був процесом, який, до прикладу, в галузі промисловості та послуг тривав 7—8 років, а в агропромисловості — навіть 12. Усі обмеження, пов'язані з обігом сільськогосподарської продукції, ми скасували лишень у 2004 році, в момент вступу в ЄС. Мені видається, що подібне спіткає і Україну, навряд чи станеться так, що якогось чудового дня буде запроваджено вільну торгівлю без обмежень в усіх галузях. Після відкриття зони вільної торгівлі зросте безпосередня роль фірм, що здійснюватимуть у наших країнах взаємне інвестування та надватимуть різноманітні послуги тощо.

       — Пане амбасадоре, в який спосіб розглядатиметься справа з легалізацією українських робітників у Польщі, обіцяною до нинішнього літа?

      — Думаю, правові кроки буде зроблено вже цього року. Правова база для легалізації українських працівників у сільському господарстві Польщі вже готова. Але часто люди уникають легалізації, адже їм видається, що легально працювати невигідно. Слід закарбувати: як тільки польський ринок праці лібералізується для українських заробітчан — стануть суворішими і санкції, аж до скасування візи, щодо осіб, котрі продовжують працювати нелегально. Але, звичайно, першим кроком стане спрощення умов легальної праці.

«М'ясний конфлікт» показав, що Україна не готова до конкуренції

      — Чи вдалося залагодити «м'ясну проблему» між Польщею та Україною?

      — Проблему залагоджено у спосіб, який нас не цілком задовольнив. Є список підприємств, що отримали право експорту м'яса в Україну, є визначені критерії контролю і два митних пункти,  через які здійснюватиметься пропуск цієї продукції. Натомість є обмеження іншого типу, адже українські фірми, які хочуть придбати м'ясо у польських фірм, повинні отримати концесійну згоду властей. І ця процедура для нас не повністю зрозуміла. Наразі фірм із цим дозволом небагато. По-друге, були запроваджені дуже високі мита на ввезення низки м'ясних продуктів iз Польщi. Полегшено ввезення натомiсть в Україну пташиного м'яса, але воно в Польщі досить дороге, тож багато його не продаватимуть. Словом, процес вирiшення «м’ясної проблеми» не набув значного поступу.

      — Іншими словами, справу не вирішили?

      — З рішення ми задоволені, але з'явилося чимало перешкод, які не скеровані проти Польщі, однак блокують доступ до українського ринку. Якщо Україна справді збирається будувати зону вільної торгівлі з ЄС, варто враховувати, що в ній не повинно міститися тарифних, митних і адміністративних обмежень. Нинішні «м'ясні» обмеження були впроваджені внаслідок дуже високого протекціоністського мита і через адміністративні обмеження, пов'язані з доступом до ліцензії. Логіка побудови вільної торгівлі між Україною і ЄС вимагає їх скасування.

      — Але ж наголошувалося, що подібні проблеми сталися винятково через недоброякісний реекспорт м'яса польськими фірмами?

      — Справа у тому, що існує чимало українських фірм, які займаються реекспортом в Україну м'яса, купленого деінде. Я б хотів дізнатися, чому в Україні прагнуть боронити свій ринок за допомогою адміністративних обмежень? І, власне, варто обговорювати, чому ж Україна досі не готова до конкуренції? Невже на внутрішньому ринку українське м'ясо не може бути ліпшим і дешевшим за імпортне? Україна повинна якнайшвидше реформувати своє сільське господарство, щоб не додавати собі фундаментальних проблем з євроінтеграцією, позаяк не буде дотримано критеріїв, пов'язаних з лібералізацією ринків.

«Великі» країни ЄС позитивно оцінюють і приймають нашу роль адвоката України

      — Сьогодні лунають голоси про послаблення впливу Польщі в ЄС. Чи вдасться Польщі залишитися адвокатом України, чи вдасться президентові Качинському продовжити лінію міжнародної підтримки, закладену Кваснєвським?

      — Очевидно, що так. Це у наших національних інтересах. Польща є державою, що має суттєвий вплив на рішення, ухвалювані в ЄС. Німеччина, Франція, Велика Британія та Італія підтримують польську «спеціалізацію». Серед новоприйнятих країн є такі, що воліють мовчати, Польща ж відстоює свої інтереси відкрито, наголошуючи на власній позиції. Але жодного разу Польща не виходила за межі конструктивних дій, і її позиції в ЄС не послабились. «Великі» країни ЄС позитивно оцінюють і приймають нашу роль адвоката України. Польща неодноразово отримувала схвальні сигнали від партнерів на користь продовження такої політики щодо України. Польща і Німеччина, яка зараз головує в ЄС, мають дуже подібні позиції щодо України. Певен, так триватиме і надалі.

ПРО не стане на заваді українсько-польським стосункам

      — Яке рішення Польща планує ухвалити щодо американської системи ПРО?

      — Ми ухвалили рішення щодо початку переговорів зі США. Чим закінчаться ці розмови, важко прогнозувати до їх початку. Система ПРО зміцнює безпеку не лише Сполучених Штатів, а й безпеку європейську. Ціла технологія системи ПРО спрямована на захист від можливих ракетних нападів з Азії. Одним із завдань розбудови щита ПРО є прагнення продемонструвати, що ми в стані захиститися від балістичних ракет, тому і не варто розбудовувати  системи нападу.

      — Чи розміщення системи ПРО погіршило б стосунки між Польщею та Україною?

      — Я певен, що в боротьбі зі світовим тероризмом Україна є надійним партнером. І те, що Польща хотіла б застрахувати себе і своїх союзників від терористичних ракетних атак, не мало б впливати на польсько-українські стосунки.

      — Йдеться про дуже болісну реакцію Кремля...

      — Росія має свої внутрішні причини, аби противитися системі ПРО, адже деякі політичні сили будують всередині країни образ наддержави, котрій усі загрожують. Нещодавно ці проблеми в Україні обговорював генерал Оберінг, і вiн поінформував, що росіяни знають про деталі цього проекту, включно з технічними, і точно знають, що ПРО не може використовуватись ані для відстежування російських ракет, ані для протидії їх запускам чи перельотам.

Після акції «Вісла» ситуація з українцями Польщі була не такою, як у депортованих з Криму татар

      — Наприкінці квітня плануються заходи до 60-ї річниці акції «Вісла». Чи є рішення про участь у них президентів Польщі та України?

      — Розмови на цю тему лишень починаються, тож про міждержавні заходи наразі інформації немає. Але одразу можу запевнити, що Польща не змінює своєї позиції щодо засудження акції «Вісла», вже висловлюваної офіційно. Це і ухвала Сенату від 1990 року, і заяви наших президентів, включно з нещодавним виступом Леха Качинського у Павлокомі. І 60-та річниця буде оказією для спільної молитви та для роздумів над важким минулим. Але мені наразі важко коментувати, яких організаційних форм набуде урочистість, адже деталі її ще остаточно не узгоджені.

      — Зараз у Польщі ухвалюють рішення щодо відшкодування майна, враченого єврейською громадою Польщі під час II Світової війни, чи подібні компенсації, за аналогією, можуть стосуватися і майна, втраченого українцями-громадянами Польщі?

      — Варто взяти до уваги, що більшість постраждалих від акції «Вісла» формально отримали компенсацію за втрачене майно і господарство. Тож додаткової компенсації українцям-громадянам Польщі не передбачено. Найважливіша ж проблема завжди лежала не стільки у матеріальній площині, скільки у моральній. І майновий аспект був значно менший за аспект формування фальшивого чи просто брехливого образу українця. Найгіршими ж роками для української громади, розпорошеної по всій Польщі, був період до 1956 року. Згодом чимало обмежень та заборон щодо польських громадян українського походження було пом'якшено, можна було повертатися і купувати нерухомість. Ситуація українців у Польщі є зовсiм іншою, ніж у татар, депортованих під час Другої світової війни з Криму.

Пам'ятника «жертвам ОУН-УПА» у Варшаві не буде

      — Недавнє опитування журналу «Впрост» зафіксувало високий рівень польських сентиментів до «втрачених» Вільнюса та Львова? Як ви вважаєте, коли нарешті вдасться залагодити справу з Українським домом у Перемишлі й Польським домом у Львові?

      — Є добрі шанси, аби успішно закінчити цю справу впродовж найближчих тижнів. Муніципалітети обох міст уже визначили порядок розгляду справи, тож Український дім у Перемишлі повинен бути переданим до рук української громади Польщі. Є й «технологія» для передачі ділянки у Львові для побудови Польського дому. У Львові проблема пов'язана з необхідністю отримати будинок у центральній частині міста, бо серед тамтешньої польської громади переважають літні люди. Ділянка також повинна бути чималою, аби Дім міг «заробляти» на своє утримання — там мали б бути кав'ярня та кілька готельних місць.

      — Чи не погіршить польсько-українські стосунки реалізація «макабричного» проекту пам'ятника жертвам ОУН-УПА у центрі Варшави?

      — Не думаю, що цей проект пам'ятника буде реалізовано, адже, на переконання поляків, необхідно уникати речей, котрі можуть уразити національну гідність і шкодити співпраці. Не думаю, що у центрі Варшави постане пам'ятник, який може відверто шкодити польсько-українському порозумінню. Сподіваюсь, що органи місцевого самоврядування Варшави не підуть на це.