Міжфракційна дипломатія

      Польсько-українська Парламентська асамблея після року «паперового» існування отримала українського співголову — ним став «нашоукраїнець» Сергій Бичков. Нарешті політес було витримано, і приурочено його було до візиту в Київ цього тижня віце-спікера Сейму, польського співголови означеної асамблеї Броніслава Коморовського. Пан Коморовський — представник демократичної опозиції, партії «Громадянська платформа». «ГП» вирішила обрати своїм партнером в Україні «Нашу Україну». Наша розмова з віце-спікером Коморовським відбулася у Варшаві напередодні його київського візиту.

      — Як ви оцінюєте співпрацю Польщі та України на партійному рівні і, зокрема, «Громадянської платформи»?

      — Добре було б, якби, крім співпраці на парламентському рівні, розвивалася б і безпосередня міжпартійна співпраця, в тому числі й на рівні фракцій. На жаль, певною перешкодою є плинність парламентських кадрів як у Польщі, так і в Україні, але ми, принаймні«Громадянська платформа», намагаємось формувати подібну співпрацю. Нам найближчі формації, які несуть цінності Помаранчевої революції, але які не лише сповідують прозахідний напрям української політики, а й мислення, оперте на цінності вільного ринку, на мету перебудови української економіки. Ми перебуваємо на етапі побудови співпраці у ширшому форматі, адже «Громадянська платформа» належить до консервативно-демократичного партійного напряму, до християнських демократів у Європейському парламенті. Нашими партнерами є, наприклад, німецькі християнські демократи. Тож ми би хотіли запропонувати українській стороні співпрацю у тристоронньому форматі. Така співпраця ретельно готується: «Платформа» має підписану угоду з німецькими партнерами, яка стосується «східної» політики, в масиві якої особливо виокремлена політика стосовно України. На мою думку, це може виявитись надзвичайно корисним для євроінтеграційних устремлінь України, адже це означатиме, що сила польського голосу на підтримку України буде помножена на силу німецької позиції.

      — До якої саме з «помаранчевих» партій спрямовані інтереси співпраці «Громадянської платформи»?

      — Не приховаю, з цим ми маємо певний клопіт. Найпростішим для нас було б укладання співпраці з усім політичним табором Помаранчевої революції, але він, на жаль, поділився. Політична реальність така, що ми змушені робити певний вибір між партією «Наша Україна» і партією Юлії Тимошенко. Наголошу, ми б не хотіли, роблячи вибір однієї партії, збільшувати відстань щодо іншої. Але ми розбудовуємо співпрацю з «Нашою Україною». Ми вважаємо цю партію найбільш прозахідною і найбільш скерованою на цінності вільноринкової економіки. 

      — Як ви оцінюєте те, що за рік Польща увійде до Шенгенської угоди, й це може серйозно погіршити ситуацію для українців — буде зачинена остання кватирка на Захід?

      — Зрозуміло, буде певне загострення візового режиму, як і передбачено у зв'язку з перебуванням Польщі в Європейському Союзі  та шенгенській системі. Це жодним чином не означає, що Польща хоче закрити кордон перед українцями. Запевняю, навпаки, ми робимо і робитимемо все, аби на умовах, встановлених Шенгеном, польсько-український транскордонний рух був найбільш активним. Натомість було б найліпше, якби Україна зробила все, щоб відповідати критеріям, пов'язаним зі вступом до ЄС. Тоді б подібних  дилем, які зараз постають перед Польщею, не існувало б.

      — Але, на жаль, питання асоційованого членства України в ЄС просто зняли з порядку денного, про що відверто заявила канцлер Німеччини Ангела Меркель?

      — Німеччина хотіла би бачити Україну на шляху до членства в ЄС, але вона не може самотужки розв'язати цю проблему. Це варто розв'язувати невідкладно лише тоді, коли Україна буде декларувати однозначну політичну волю не лише щодо членства в ЄС, а й щодо виконання критеріїв цього членства. А з готовністю України навіть до коротших підготовчих дистанцій, на жаль, ситуація не найкраща. Україна просто не виконує критеріїв у багатьох галузях. Це стосується як реформи економічної системи, так і політичної.  Вже не кажучи про боротьбу з різними проявами корупції. Тож роль Польщі —  і, як мені видається після розмов з нашими німецькими партнерами, Німеччини також — полягає в допомозі Україні в розбудові політичної волі до виконання європейських критеріїв.

      — Про яку конкретну допомогу з боку Польщі йдеться?

      — Вважаю, що Польща, може запропонувати Україні досвід не лише з переведення державної системи посткомуністичного зразка в систему вільноринкових відносин в економіці, але також і польський досвід децентралізації. Польщі вдалося пройти шлях від дуже централізованої влади до реального зміцнення місцевого самоврядування. Це була колосальна реформа, котра переорала не лише польську систему, але і суспільну свідомість. Ми маємо великий і специфічний досвід, котрого не має та ж Німеччина, але котрого потребує Україна. Не забуваймо, що Польща була країною, що мала той самий багаж негативних явищ і реліктів комуністичного часу. Ми з цього вирвалися. І маємо в чомусь добрий досвід, а в чомусь поганий. Тож пропонуємо поділитися ним, проаналізувавши погані і добрі сторони. Важливо застерегти ваших політиків від польських помилок. Водночас ми, певно, як ніхто інший, добре розуміємо всі українські особливості.

      — Чи вам не видається, що Україна за часів прем'єрства Януковича зійшла з євроінтеграційного курсу?

      — Це питання до України: яку дорогу вона хоче обрати? Я раджу йти у прозахідному напрямку. І радитиму це кожному українцеві, котрого зустріну незалежно від того, чи він був на боці Помаранчевої революції, чи з іншого боку «барикад». Я також радив би це як Прем'єрові Януковичу, так і всьому його політичному запліччю та партнерам з його соціально-економічного «тилу». Я вважаю, що це далеко не безнадійно і можна досягнути великих успіхів. Водночас усі в Україні знають, що ліпше люди живуть на Заході, ніж на Сході. Так само і в Польщі, коли хтось хотів емігрувати, то чомусь ніколи не їхав до Росії, а зажди на Захід. Про це знають українці з Донбасу і Криму. І саме це є базою, на якій можна чималого досягнути, аби весь народ підтримав інтеграцією вашої великої країни зі світом західним, а не східним.

      — Доводиться чути непоодинокі голоси на Заході, які відзначають, що Польщі не вдається реалізувати свою роль «міністра» ЄС у справах європейського Сходу... 

      — Вважаю, що це вартувало би переадресувати нинішній правлячій команді. «Громадянська платформа» є в опозиції і розширює міжнародну співпрацю, зокрема маємо попередній договір із Німеччиною (про який я щойно говорив) про спільне формування деяких елементів «східної політики», зокрема і «української». Враховуючи нашу співпрацю з німецькими парламентаріями, мені видається реальним, що Польщі вдасться зберегти позиції держави, яка спеціалізується в рамках ЄС на політиці щодо Сходу, й особливо, якщо це стосується політики щодо України.