«Нафтове серце» Литви, паливно-переробний комплекс у Мажейках, придбав польський гігант — компанія PKN «Орлен». Таким чином було зроблено найбільшу закордонну інвестицію в історії сучасної Польщі й найбільшу акцію за час існування Литовської біржі. Важливість цієї стратегічної операції підкреслила присутність прем'єр-міністрів Польщі та Литви при передачі акцій. Загалом полякам контрольний пакет у 84,36% акцій компанії «Мажейки Нафта» обійшовся у 2,34 млрд. доларів. Литовський уряд планує зберегти за своєю державою 10% акцій. За словами прем'єр-міністра Гедимінаса Кіркіласа, цю подію можна розглядати і як «історичне порозуміння на додаток до 15-ї річниці встановлення дипломатичних відносин із Польщею».
Гроші відігравали не фундаментальну роль у питаннях стратегічної безпеки двох держав, і вкотре «розмір не мав значення», адже «Орлену» вдалося обійти у справі купівлі мажейського комплексу таких російських гігантів, як «Лукойл» та «ТНК-БП», а також пов'язаний із «Газпромом» казахський концерн «Каз-Мунаї-Газ». Ця акція виходить далеко за межі торгівлі нафтопереробними заводами, якщо така «пересічність» можлива. Завдяки цій мега-операції «Орлен» перетворюється в одну з найбільших нафтопереробних спілок Центральної Європи, яка не контролюватиметься російським капіталом. Водночас комбінат у Мажейках — унікальний комплекс в усій Балтії, який нафтогоном поєднаний із терміналом для танкерів, що передбачає запасний варіант у разі «політичних вибриків» із трубою. А за словами Ігоря Халупця, шефа «Орлену», незабаром планується розробка і власних покладів нафти.
Як зазначив «УМ» польський аналітик Центру досліджень Сходу Аркадіуш Сарна, саме купівля НПК у Мажейках відіграватиме стратегічну роль для забезпечення енергобезпеки як Польщі, так і Литви, адже передбачатиме координацію зусиль урядів двох держав, зробивши їхню енергетичну співпрацю з Росією значно прозорішою. На думку варшавського експерта, придбання Мажеєк є «битвою, виграною «Орленом» у боротьбі за ринки Центральної Європи», і фактично блокує експансію російських концернів у цьому регіоні, в тому числі й до Польщі. Але, на думку пана Сарни, енергетичне протистояння на цьому не закінчиться. Як відзначило джерело «УМ» у литовському парламенті, під час усього процесу переговорів і торгів «був відчутний тиск, були спроби неприхованого лобіювання російських інтересів у неприпустимий спосіб».
Не секрет, що мільярдні бізнес-оборудки, особливо з російськими енергогігантами, часто містять і подвійне «золоте дно», а валізи з «золотим пісочком», який намивають поступливі міністри, зазвичай осідають у нейтральних банківських водах Кайманових островів. Тож урядова взаємоопіка, до того ж за єесівськими стандартами, значно зменшить можливості спокусити чиновників скарбами Сибіру. Чистота польських енергетичних задумів стане лакмусовим папірцем для Євросоюзу, адже саме Польща була серед ініціаторів запровадження Енергетичної хартії, якої уникає нафтогазова Москва. Водночас після переходу Мажеєк до «Орлену» Вільнюс буде змушений більше дослухатися до інтересів свого партнера по ЄС, ущільнити лави «східного фронту».
Важливість «битви за Мажейки» засвідчує ціла низка «випадковостей», що спіткали об'єкт, зокрема, у липні росіяни перекрили нафтову «трубу» до цього НПК, згідно з офіційною версією — через ремонт трубопроводу, який невiдомо коли доремонтують. Потім, у жовтні, комбінат загорівся, як подейкують, з чиєїсь легкої руки. А незадовго до продажу в литовських мас-медіа було розіграно справжнісіньку піар-війну. Страшилкою обрали національне питання, адже у Литві проживає чимало поляків. Тож було організовано низку замовних публікацій, в яких наголошувалось, що почастішали бійки на етнічному грунті між польськими і литовськими робітниками, котрих, мовляв, почали всіляко упосліджувати навіть у їдальні. Це одразу заперечили і литовський уряд, і керівництво комплексу, а розслідування, проведене журналістами «Вільнюського кур'єра», заперечило газетну «качку», опосередковано вивівши на слід одного з російських паливних концернів.
Купівля Мажеєк знаменує настання принципово нової фази польсько-литовських відносин, якi справді набувають стратегічного виміру, зокрема в енергетиці, адже планується реалізувати спільний ядерний проект — побудову атомної електростанції у Литві. Що найцікавіше, Литва готова «підписатися» під атомним проектом попри нехіть, якщо не сказати відверте неприйняття проекту з боку братніх Естонії та Латвії. А за тиждень перед купівлею Мажеєк прем'єр-міністр Польщі Ярослав Качинський підписав рамковий документ про створення польсько-литовського енергетичного мосту, що об'єднає енергетичні системи обох країн.
Різдвяні свята для мешканців Польщі є періодом підбиття підсумків, і попри певну схильність до нарікання, більшість наших співрозмовників відзначають те, що «Батьківщина таки розвивається». Поляки почуваються цілком незле. Зрештою, як і їхні «нові» побратими з Європейського Союзу. «Молода Європа» стрімко нарощує розвиткові темпи, котрі й не снилися Росії в усіх її «єепнутих» мареннях. >>
На відкритті цьогорічного Варшавського книжкового ярмарку, 50-го за рахунком, міністр культури Польщі Вольдемар Домбровський оголосив країну-почесного гостя наступного, 51-го, ярмарку. «Україна» прозвучало несподівано — причому як для нас, так, здається, і для дирекції ярмарку. Рано чи пізно міжнародний книжковий дебют України у статусі почесного гостя мав статися — планувалося, що це буде у Франкфурті в 2007-му. >>
Проголосити Ісуса Христа королем Польщі запропонували незадовго перед Різдвом сорок шість депутатів Сейму. Ідея звучить принаймні екзотично, чи не так? Але не для поляків. У Польщі цю пропозицію сприйняли серйозно, і вона викликала неабияку дискусію. Чи не головний аргумент прихильників «коронування Христа»: якщо Діва Марія вважається королевою Польщі, то чому б Ісуса не назвати королем? >>
«...А це могла б бути блискуча, на мій погляд, фірма, — з жалем у голосі каже торговий радник-посланник посольства Польщі в Україні Анна Сковронська-Лучинська. — Це був би цікавий приклад співробітництва Польщі та України. До того ж у стратегічній для наших країн паливно-енергетичній сфері. А все так гальмується і гальмується, гальмується і гальмується...»
На прикладі «Девону» — саме про це українсько-польське підприємство розповідає пані Сковронська-Лучинська — яскраво проявляється інвестиційний клімат України. У нас чимало клопочуться про залучення іноземних інвесторів. Поле для діяльності капіталовкладника — неозоре. Але в Україні інвестора також чекає неринкова конкуренція, недосконале законодавство, а подекуди ще й тиск iз боку можновладцiв. Якщо це стосується інвестора, який збирається вкладати гроші в паливну сферу, то йому слід пам'ятати також і про газову залежність України від Росії. Ця залежність змушує державу чимдуж «закручувати гайки» на власному газовому ринку. >>
Польський інститут національної пам'яті (ІНП) досі лишається недосягненним взірцем для України. У нас створено формальну інституцію з подібним лейблом, але з порожнім змістом — є директор, Ігор Юхновський, але звикло бракує найважливішого — фахівців та грошей, немає навіть відповідного приміщення. Знову українська гора породила мишу. А боротьба між групами просовєтських і націоналістичних істориків за важелі впливу виглядає кумедною порівняно з опором «старих» структур, спрямованих винятково на відмивання бюджетних «цвинтарних» коштів.
Польща вже кілька років тому передала всі архіви комуністичних спецслужб до ІНП та ухвалила закон, який дозволяє безперешкодно оприлюднювати інформацію на всіх державних чиновників, якщо вони «стукали» «по молодості». Ось уже рік, як ІНП має нового президента — Януша Куртику, котрий заповзявся реформувати цю структуру і прискорити процеси оприлюднення «секретів», нагромаджених комуністичними спецслужбами. Януш Куртика в інтерв'ю «УМ» роз'яснив особливості нової ситуації у цiй царинi. >>
...Два роки тому фасад типового панельного будинку на проспекті Вернадського, 125 у Москві прикрасила меморіальна дошка. Зображення на ній добре впізнавані: на тлі вбраної ялинки, гітари і пляшки шампанського — актори Барбара Брильська та Андрій Мягков, виконавці головних ролей у культовому радянському фільмі «Іронія долі, або З легкою парою». Картина ця вийшла ще в 1978 році, але майже три десятиліття лишається незмінним атрибутом новорічної телепрограми. Її головних героїв за результатами соцопитувань на теренах сучасного СНД визнано найромантичнішою кінопарою століття. Але мало хто знає, що мрія мільйонів чоловіків колишнього СРСР, польська актриса Барбара Брильська, ставши для них символом витонченості, мудрості та лагідності, в особистому житті пережила чимало трагедій, опосередковано пов'язаних і з улюбленою нами «Іронією долі...» >>
