Жінка — мрія, жінка — символ, жінка — самотність

28.12.2006
Жінка — мрія, жінка — символ, жінка — самотність

Барбара Брильська — жiнка, яка за одну нiч може змiнити долю чоловiка.

      ...Два роки тому фасад типового панельного будинку на проспекті Вернадського, 125 у Москві прикрасила меморіальна дошка. Зображення на ній добре впізнавані: на тлі вбраної ялинки, гітари і пляшки шампанського — актори Барбара Брильська та Андрій Мягков, виконавці головних ролей у культовому радянському фільмі «Іронія долі, або З легкою парою». Картина ця вийшла ще в 1978 році, але майже три десятиліття лишається незмінним атрибутом новорічної телепрограми. Її головних героїв за результатами соцопитувань на теренах сучасного СНД визнано найромантичнішою кінопарою століття. Але мало хто знає, що мрія мільйонів чоловіків колишнього СРСР, польська актриса Барбара Брильська, ставши для них символом витонченості, мудрості та лагідності, в особистому житті пережила чимало трагедій, опосередковано пов'язаних і з улюбленою нами «Іронією долі...»

 

У кожної зірки своя орбіта

      Польські кінозірки за радянських часів — за відсутності знань про голлівудських, а втім не тільки тому — користувалися неймовірною популярністю і народною любов'ю. Збігнєв Цибульський, Даніель Ольбрихський, Станіслав Мікульський, Беата Тишкевич, Барбара Брильська, Пола Ракса стали кумирами цілого покоління не тільки поляків, а й мешканців СРСР.

      Тим часом, із Барбарою Брильською улюблена нами кінокартина зіграла злий жарт. Шалений успіх у Радянському Союзі не повторився у Польщі: «Іронію долі» там просто... не показували ні кінотеатри, ні телебачення. А в 1977 році, коли Барбара Брильська отримала за участь у фільмі Ельдара Рязанова Державну премію СРСР, цей тріумф отримав у Польщі зворотний резонанс. Брильській влаштували справжню обструкцію: режисери не хотіли актрису знімати, а деякі колеги навіть перестали вітатися. Адже на батьківщині Наді-Барбари набирав сили антикомунiстичний рух, тоді як вона сама мимоволі виявилася частиною аж надто братерських радянсько-польських зв'язків, що стали небажаними в політизованому суспільстві. За іронією долі, щойно прославлена радянським режисером і визнана мільйонами глядачів актриса Брильська змушена була шукати роботу...

      Робота знайшлася на знімальних майданчиках Чехії та НДР. Барбара, якою б гіркою не здавалася їй така несправедливість, сприйняла ті події стійко. Не вперше її доля круто змінювала напрямок, і далеко не завжди повороти виявлялися небажаними.

      Адже в дитинстві Бася Брильська мріяла стати цирковою артисткою. Вона зарекомендувала себе спортивною дівчинкою, спритною і гнучкою, тому батьки, прості робітники з Лодзі, відвели її в гурток художньої гімнастики. Потім у дитини відкрився ще й талант до малювання. А нагода навчатися в театральній школі стала для неї знаковою. Коли батько й мати побачили свою дівчинку на кіноекрані, для них це було неймовірне щастя! Втім майбутню шалену славу ледь не перепинило на півдорозі не менш шалене кохання.

Чоловіки стовідсоткової жінки

      Із першим чоловіком, Яном Боровцем, Барбара познайомилася випадково: її випускний клас подався на екскурсію до Кракова, і в поїзді на сімнадцятирічну Басю звернув увагу гарний хлопець. Дорожнє знайомство вилилося в бурхливий роман: Ян розшукав школярку у великому місті, знаючи тільки її ім'я. Стрімке кохання закінчилося шлюбом. Щоб догодити Яновій сестрі, яка застерігала брата, що від актрис годі чекати вірності, Барбара, тільки-но вступивши до акторської школи у Лодзі, покинула навчання — хотіла довести свою любов.

      Втім ідилія було недовгою: подружжя довго не мало дітей, а Барбарі потрібно було якось реалізовувати кипучу творчу натуру. Вирішила продовжити навчання у Варшавській вищій школі театру, кіно і телебачення. Неважко здогадатися, що у привабливої студентки одразу з'явилися численні залицяльники та друзі серед молодих акторів, серед них — і нова зірка кіноекрана Даніель Ольбрихський.

      Режисер Єжи Кавалерович саме відбирав молодь для зйомок фільму «Фараон». На роль жриці Ками затвердили Барбару, а її партнером — наступне взаємне кохання атриси, Єжи Зельника. За участь у фільмі красуні-студентці заплатили дуже мало. Тим часом освітлювачі продавали квитки на гальорку знімального майданчика: чимало «кіноманів» залюбки оплачували можливість розглядати оголену актрису-жрицю. Коли афера розкрилася, вибухнув скандал. Басю непристойна для середини 60-х років минулого століття історія, що набула розголосу у пресі, надзвичайно нервувала і принижувала.

      Та скандальний стартовий кіномайданчик «вистрелив» вдало: наступне десятиріччя стало зоряним періодом Брильської.

      Вестерни «Білі вовки» та «Слід сокола», мелодрама «Анатомія кохання», епопея «Визволення», історичний «Пан Володієвський» з її участю ставали лідерами прокату. Популярні кіноактори наввипередки освідчувалися їй у коханні: болгарин Стефан Данаїлов, югослави Гойко Мітич та Слободан Димітрієвич... Але жоден з бурхливих акторських романів так і не витримав випробування часом. І другим чоловіком популярної кінозірки став лікар-гінеколог Людвіг Космаль, приятель Даніеля Ольбрихського, котрий і познайомив майбутнє подружжя.

      На зйомки радянського фільму «Міста і люди», що проходили в Німеччині, актриса приїхала вагітною. Актор Ігор Старигін, чоловік Барбари за сюжетом фільму і головний герой картини, намагався морально підтримати партнерку: купував їй солодощі, проводив з нею чимало часу поза кіномайданчиком. Це стало причиною непорозуміння між Старигiним та справжнім чоловіком Брильської, який спеціально приїхав на зйомки до дружини з Польщі... Зрештою, незважаючи на народження дочки Басі та сина Людвіка, життя подружньої пари так і не склалося. А згодом Барбара пережила найбільшу трагедію свого життя: її красуня і розумниця дочка, яка у свої 20 років стала моделлю відомого французького агентства і була запрошена на головну роль у фільмі «Вогнем і мечем», не дожила до початку перших власних зйомок...

Така «наша» полячка

      З кількарічної депресії, в яку Брильська поринула після смерті дочки, улюблену актрису мільйонів радянських громадян знову допомогли звільнити режисери зі Сходу. П'ять років тому в російську картину «Даун хаус» (сучасне кінематографічне прочитання роману Достоєвського «Ідіот») режисер Роман Качанов запросив Барбару Брильську в компанію до Івана Охлобистіна, Федора Бондарчука, Олени Кондулайнен, Юозаса Будрайтіса.

      А цього літа у Ворзелі під Києвом режисер Максим Паперник розпочав зйомки фільму «Дивне Різдво». Цю двосерійну російськомовну стрічку канал «1+1» планував показати нам 7 січня. В основі сценарію — п'єса «Дивна місіс Севідж», про роль у якій свого часу мріяли Любов Орлова і Віра Марецька. Паперник, захоплений Брильською, створив для неї справжній бенефіс, повертаючи на екрани наших телевізорів улюблену «новорічну» актрису.

      Оселилася Брильська у ворзельському санаторії «Україна», попри зірковий статус вела себе доволі невибагливо, залюбки роздавала автографи численним шанувальникам і підгодовувала сосисками місцевих бродячих песиків. Її роль — старенька романтична вдова олігарха Ольга Самойлова, яку діти, сподіваючись забрати батькові гроші, відправляють до психлікарні. За словами Барбари, на зйомки в Україні вона погодилася, бо Паперник її зачарував, приїхавши зі сценарієм просто на дачу актриси в Гульчевому. Українська знімальна група ставилася до Брильської доволі трепетно, вважаючи, що польська актриса погодилася на зйомку на доволі альтруїстичних умовах. До речі, крім Ступки-старшого, Володимира Горянського та інших популярних українських акторів, разом iз Барбарою Брильською в «Дивному різдві» знялася і її російська партнерка по «Іронії долі» — Лія Ахеджакова. Вона знову стала подругою головної героїні — ще однією «бабусею з психушки».

      Тим часом кіношними коридорами вперто ходять чутки про «Іронію долі—2». Брильській, за її словами, попереднє запрошення на роль у сиквелі кілька років тому теж надходило, і вона погодилася. Андрій Мягков поки що не дав своєї остаточної згоди, посилаючись на поганий стан здоров'я. Водночас він не вельми приховує своє роздратування спробами «повторити неповторюване». Очікують, що фільм вийде на екрани 2008 року, рівно через 30 років після першої «Іронії...». Правда, головними героями в ньому будуть син Жені Лукашина та дочка Наді й Іполіта. Так-так, шаленому коханню кіногероїні Брильської сценаристи також не дозволили реалізуватися...

 

АРХIВ

      Ідею Ельдара Рязанова знімати у святковій ліричній комедії польську актрису Барбару Брильську з самого початку не підтримували в Держкіно СРСР. Але режисер наполягав на кандидатурі Брильської, адже бачив у ній не лише тонку, душевну актрису, а передусім — людину, за плечима якої вже чимало зустрічей і прощань. Графік зйомок зривався, та Рязанов наполягав на своєму. «Все проти тебе, — попередив він актрису, отримавши нарешті «добро». — Ти мусиш зіграти так, щоб усі побачили жінку, яка здатна за одну новорічну ніч перевернути життя чоловіка».

      Мелодрама Рязанова ввійшла в новорічну історію: ні Барбара Брильська, ні Андрій Мягков, ні Лія Ахеджакова, ні Валентина Тализіна, яка озвучувала роль Наді Шевельової російською, ні голос Алли Пугачової не набридають нам уже 30 років.

  • Новорічний «підрахуй»:

    Різдвяні свята для мешканців Польщі є періодом підбиття підсумків, і попри певну схильність до нарікання, більшість наших співрозмовників відзначають те, що «Батьківщина таки розвивається». Поляки почуваються цілком незле. Зрештою, як і їхні «нові» побратими з Європейського Союзу. «Молода Європа» стрімко нарощує розвиткові темпи, котрі й не снилися Росії в усіх її «єепнутих» мареннях. >>

  • У Варшаву на ярмарок...

    На відкритті цьогорічного Варшавського книжкового ярмарку, 50-го за рахунком, міністр культури Польщі Вольдемар Домбровський оголосив країну-почесного гостя наступного, 51-го, ярмарку. «Україна» прозвучало несподівано — причому як для нас, так, здається, і для дирекції ярмарку. Рано чи пізно міжнародний книжковий дебют України у статусі почесного гостя мав статися — планувалося, що це буде у Франкфурті в 2007-му. >>

  • Ісус Христос суперстар і майже король

    Проголосити Ісуса Христа королем Польщі запропонували незадовго перед Різдвом сорок шість депутатів Сейму. Ідея звучить принаймні екзотично, чи не так? Але не для поляків. У Польщі цю пропозицію сприйняли серйозно, і вона викликала неабияку дискусію. Чи не головний аргумент прихильників «коронування Христа»: якщо Діва Марія вважається королевою Польщі, то чому б Ісуса не назвати королем? >>

  • ДЕВОНічний газ,

    «...А це могла б бути блискуча, на мій погляд, фірма, — з жалем у голосі каже торговий радник-посланник посольства Польщі в Україні Анна Сковронська-Лучинська. — Це був би цікавий приклад співробітництва Польщі та України. До того ж у стратегічній для наших країн паливно-енергетичній сфері. А все так гальмується і гальмується, гальмується і гальмується...»
    На прикладі «Девону» — саме про це українсько-польське підприємство розповідає пані Сковронська-Лучинська — яскраво проявляється інвестиційний клімат України. У нас чимало клопочуться про залучення іноземних інвесторів. Поле для діяльності капіталовкладника — неозоре. Але в Україні інвестора також чекає неринкова конкуренція, недосконале законодавство, а подекуди ще й тиск iз боку можновладцiв. Якщо це стосується інвестора, який збирається вкладати гроші в паливну сферу, то йому слід пам'ятати також і про газову залежність України від Росії. Ця залежність змушує державу чимдуж «закручувати гайки» на власному газовому ринку. >>

  • Януш Куртика, президент польського Інституту національної пам'яті:

    Польський інститут національної пам'яті (ІНП) досі лишається недосягненним взірцем для України. У нас створено формальну інституцію з подібним лейблом, але з порожнім змістом — є директор, Ігор Юхновський, але звикло бракує найважливішого — фахівців та грошей, немає навіть відповідного приміщення. Знову українська гора породила мишу. А боротьба між групами просовєтських і націоналістичних істориків за важелі впливу виглядає кумедною порівняно з опором «старих» структур, спрямованих винятково на відмивання бюджетних «цвинтарних» коштів.
    Польща вже кілька років тому передала всі архіви комуністичних спецслужб до ІНП та ухвалила закон, який дозволяє безперешкодно оприлюднювати інформацію на всіх державних чиновників, якщо вони «стукали» «по молодості». Ось уже рік, як ІНП має нового президента — Януша Куртику, котрий заповзявся реформувати цю структуру і прискорити процеси оприлюднення «секретів», нагромаджених комуністичними спецслужбами. Януш Куртика в інтерв'ю «УМ» роз'яснив особливості нової ситуації у цiй царинi. >>

  • Мажейки. Куплено!

    «Нафтове серце» Литви, паливно-переробний комплекс у Мажейках, придбав польський гігант — компанія PKN «Орлен». Таким чином було зроблено найбільшу закордонну інвестицію в історії сучасної Польщі й найбільшу акцію за час існування Литовської біржі. Важливість цієї стратегічної операції підкреслила присутність прем'єр-міністрів Польщі та Литви при передачі акцій. Загалом полякам контрольний пакет у 84,36% акцій компанії «Мажейки Нафта» обійшовся у 2,34 млрд. доларів. Литовський уряд планує зберегти за своєю державою 10% акцій. За словами прем'єр-міністра Гедимінаса Кіркіласа, цю подію можна розглядати і як «історичне порозуміння на додаток до 15-ї річниці встановлення дипломатичних відносин із Польщею». >>