...Коли наші читачі читали дев'ятий номер газети, Україна вже була незалежною: кілька днів перед тим Верховна Рада прийняла історичний Акт. На першій сторінці того номера з-поміж іншого надруковано замітку про прес-конференцію Голови Верховної Ради Леоніда Кравчука. «Говорячи про визнання незалежності України, — пише «УМ», — Л. Кравчук сказав, що це можливо тільки після 1 грудня. Якщо народ України своїм голосуванням підтвердить Акт, проголошений Верховною Радою».

Хоч ці числа останні кілька років залишаються приблизно незмінними, вони все одно шокують. Цього року їх було 59% — тих, хто зараз проголосував би за незалежність України. Це неприємно вражає. Але так стверджує соціологія. Якщо точно — такі результати показало опитування, що його влітку провів Український центр соціальних та економічних досліджень ім. Разумкова. Кожен п'ятий не підтримав би незалежність, ще 21 — не взяли б участі у референдумі. Це при тому, що на референдумі 15-річної давнини за суверенітет України висловилося більше ніж 90 % громадян, які взяли участь у голосуванні. Про те, з чим пов'язане зменшення прихильників незалежності (та й узагалі про те, чи є факт такої «деградації»), «УМ» вирішила розпитати експертів.

Сьогодні виповнюється 15 років з того дня, як в Україні відбувся народний референдум, покликаний закріпити її незалежність. Підтримка Акту проголошення незалежності, перед тим прийнятого парламентом, була нечуваною: 90,32 відсотка голосів. Жоден регіон, навіть східний, не дав за суверенітет менше нiж 80 відсотків (винятком був тільки Крим, де незалежність підтримало трохи більше половини громадян)! Відтак нову сторінку своєї історії Україна почала з жирного та красивого заголовка.
Іван Драч тоді очолював Народний рух України — партію, котра як жодна інша, асоціюється зі здобуттям незалежності. Саме націонал-демократичні сили розмножили у суспільстві незалежницькі настрої. Щоправда, потім їхні ідеї підхопила і владна комуністична номенклатура, відтак перспективи суверенітету стали значно чіткішi. В інтерв'ю «УМ» відомий поет згадує події початку 90-х і пояснює, що спершу був проти референдуму, бо боявся, що люди проголосують не так.