Україна зробила кілька вдалих кроків для того, щоб знищити у росіянах спокусу Тузлою, щоб, власне, закрити «тузлинську проблему» з користю для себе. По-перше, берег із боку російської дамби вже почали вбирати у бетон, аби врятувати його від фатального розмивання морською хвилею, яка загрожувала взагалі розділити Тузлу на дві частини. По-друге, з ініціативи міністра транспорту Георгія Кірпи вирішено прокласти між островом та російською дамбою судноплавний канал, що унеможливить продовження будівництва дамби і дасть додаткові кошти в держбюджет від лоцманських зборів за прохід суден. Таким чином Україна, не чекаючи розвитку ситуації (бо ж відомо: якщо на ситуацію не впливати, вона має огидну схильність перетворюватися з поганої на дуже погану), починає втілювати свій план вирішення «тузлинської проблеми».
«Дари моря»
Про швидке розмивання Тузли першим повідомив ще в середині листопада радник МЗС Леонід Осовалюк, який опікувався у зовнішньополітичному відомстві справами цього острова. Станом на 15 листопада, сказав він, морські хвилі знищили 50 кв.метрів того берега Тузли, що дивиться в російський бік, і щодень вода «з'їдає» по 5 метрів суші. Для фахівців було очевидним, що все це — витребеньки Нептуна з кошлатою бородою a la russe: недоладна дамба, грубо втрутившись у природний плин моря, звузила протоку, отож течія стала в кілька разів сильнішою і хвилі, яким не вистачало простору, почали нищити легкий піщаний берег Тузли. Аби поглибити той — приблизно в 100 метрів — залишок протоки між нашим островом та російською дамбою, Керчморпорт привіз земснаряд, який невтомно працював більше місяця, розширюючи простір морській течії. Конкретні підрахунки ККД цього, в нашому випадку — рятівного, приладу не потрапили у пресу. Корисна дія, як стверджують фахівці, була, але не було підрахунків. Хоч не тільки «спортивний інтерес», а й вкладена в роботу та обслуговування земснаряду сума в 1,5 млн. гривень вимагають такого звіту від Міністерства транспорту, яке, власне, й виклопотало з резервного фонду держбюджету згадані кошти.
Земснаряд, кажуть кримські екологи, зменшив загрозу розмивання Тузли, але не зупинив її. Ще в середині листопада хвилі поглинули той форпост острова, де в розпал конфлікту миролюбні українські прикордонники встановили «їжаки» з колючого дроту та щити, що закликали росіян «не допустити кровопролиття між двома братніми народами» і застерігали, що вони, гіпотетичні загарбники, ступають по українській землі.
Тузла зменшується, але навряд чи можна говорити про загрозу її цілковитого розмивання морем, заспокоїв «УМ» Леонід Осовалюк. Утім спостереження за тим, як тоне «п'ядь української землі», не влаштували українців. І наприкінці минулого місяця було знайдено вихід: земснаряд, що виконав свою «історичну місію», з острова вивезли, а натомість завезли купу залізобетонних плит, якими, як повідомили «УМ» прикордонники, що стережуть Тузлу, люди з Керчморпорту вже почали укріплювати отой критичний краєчок острова. Лаври рятівника Тузли дісталися автору ідеї — Мінтрансу, а також і 2,8 млн гривень із резервного фонду держбюджету на проект укріплення острівного берега. Ідея проста, зате надійна. Як пояснив «УМ» керівник спеціальної парламентської комісії із забезпечення контролю за дотриманням режиму державного кордону в районі острова Коса Тузла Ігор Осташ, край острова буде перетворено на своєрідний «бетонний зуб» — цю частину берега, що гостро вистромилася у море, буде не тільки забетоновано, а й піднято на недосяжну для руйнівної дії хвиль висоту — 1,8 метра.
За кризу гроші
Відразу після низки українсько-російських переговорів на рівні міністрів закордонних справ та керівників урядів наше МЗС заявило, що експерти ведуть підрахунки збитків, завданих будівництвом дамби українському острову. Спливло більше місяця відтоді, але висновків експертів ми не почули. Зате збитки (очевидно, оголошуючи про це, речник МЗС Маркіян Лубківський мав на увазі й прямі, і екологічні) беззаперечні. Якщо підсумувати лишень згадані вище 1,5 млн. гривень на роботу земснаряду плюс ще 500 тисяч, виділених в одному пакеті з цими коштами Мінтрансу для перевезення робітників та інші дрібні потреби порятунку острова, ще 2,8 млн. гривень — на бетонування берега, а також перераховані насамперед 2 мільйони на облаштування прикордонної застави, то можемо виставити Москві рахунок у 6,8 млн. гривень, що в перерахунку на у.о. складає мільйон із гаком «зелених». Хоч низка депутатів Верховної Ради говорить про доцільність пред'явлення Росії цього рахунку, очевидно, що в нашої влади, зважаючи на її «особливі взаємини» з російським керівництвом, не підніметься рука кинути тузлинський кошторис на стіл переговорів у Кремлі. Зате — у вигляді певної компенсації — народилася ідея покрити в майбутньому ці грошові втрати. Автор її — Мінтранс. Суть задуму: поглибити ту вузьку частину протоки між Тузлою та дамбою аж так, щоб перетворити її на судноплавний канал. Не виключено, що для зручності тут буде встановлено шлюзи.
Про такі «планів громаддя» сказав під час відвідин острова минулого тижня міністр транспорту Георгій Кірпа. Кірпа не приховував задоволення, адже новий суднохідний канал не тільки унеможливить шалені — якщо такі виникнуть — ідеї кубанських козаків тягнути дамбу до Тузли, а й дасть солідні грошові надходження. Україна відтак матиме два канали обабіч острова — Керч-Єнікальський та новий, назву якому, сказав міністр уже вигадано — Тузлинський. Лоцманський збір за прохід суден, ясна річ, ніхто не збирається ділити навпіл із Росією. У разі реалізації проекту це буде один із тих рідкісних випадків, коли на кризі вдається — в хорошому розумінні цього слова — нажитися. А крім того, в такий спосіб Україна закріплює остаточно за собою цю частину досі, на думку росіян, спірної території. Що це, як не перемога?! Єдиний нюанс: реакція росіян на плани Кірпи стосовно побудови нової судноплавної артерії невідома наразі, а отже, невідомі й контрзаходи, які, напевно, задіє наш північний сусіда.