«Адвокат» не стомлюється

      Серед численних «стратегічних партнерів» України Польщу можна беззастережно назвати справді послідовним партнером.

      Назвавши себе «адвокатом України у Європі» ще в часи поміркованого кучмізму, Польща не відмовилася від цієї місії й тоді, коли кучмізм згустився до одіозності, яка поступалася хіба лукашенковій. Президент Александр Кваснєвський був єдиним із західних лідерів, хто відвідував Київ і так само приймав у себе обтяженого «справою Гонгадзе», «кольчуг» та зганьбленого французьким алфавітом Леоніда Кучму. Скидається на те, що дружба з Україною та «адвокатство» її в ЄС — така собі політична карма Польщі. Бо переваривши не менш болісно за демократично налаштованих українців останню політичну зміну в нашій країні, Варшава почала призвичаювати себе до співпраці з новим урядом. Це при тому, що до останнього часу фігура Віктора Януковича і у простих поляків, і в політичних середовищах викликала настрої, як у засніженого Майдану-2004. Поляки усвідомлюють прірву між Ю. i Я., на відміну від пересічних українців, які з трудом розрізняють їхніх К. i К. (тобто колишнього і теперішнього президентів Польщі). Проте на початках сходження Віктора Януковича на прем'єрську посаду відбулася зініційована Варшавою його телефонна розмова з президентом Лехом Качинським, а невдовзі Януковича було запрошено з офіційним візитом до польської столиці. (Якщо так, то це буде перший вiзит Януковича-прем’єра на захiд, принаймнi iнших запрошень вiн не отримав).

      Попри те, що у Польщі змінився не лише президент, а й парламент, Варшава й сьогодні говорить про незмінність політики активного добросусідства, започаткованої ще паном Кваснєвським. Але загалом усi перебувають у чеканні внутрішньоукраїнських стратегічних рішень — куди наполегливіше рухатиметься «нова» Україна: в ЄС та НАТО чи в ЄЕП? Обнадійливим у цьому контексті слід вважати нинiшнiй робочий візит глави зовнішньополітичного відомства Бориса Тарасюка до Варшави. На вміння цього «прозахідника» вести дипломатичний «танець» вельми покладаються у Варшаві.

      Про нові нюанси, які вносить політичне життя в українсько-польські стосунки, журналіст «УМ» говорить з помітним представником правлячої партії «Право і Справедливість», так званої партії братів Качинських — керівником парламентської фракції «ПіС» Мареком КУХЧИНСЬКИМ.

      — Нещодавно в Україні відбулася зміна уряду і відомо, що Віктор Янукович збирається з візитом до Польщі. У світлі останніх подій і тенденцій, можете спрогнозувати перспективи співпраці між Польщею і Україною?

      — Це непросте питання, адже візит Прем'єр-міністра України до Польщі ще не відбувся. Ми сповідаємося, що візит пана Прем'єра Януковича підтвердить проєвропейський напрямок розвитку України. Ми усвідомлюємо, що це підтвердження може бути подано радше у дипломатичний спосіб, але, на нашу думку, ліпшого шляху для нашої співпраці немає. І це стосуватиметься не лише польсько-української співпраці, але співпраці вашої держави з усім Європейським Союзом.

      — Отже, можна припустити, що на цій зустрічі Польща певною мірою представлятиме політику ЄС щодо України?

      — Так, і про це можна говорити цілком упевнено. По-друге, нас цікавить, в який спосіб і в якому напрямi буде скеровано політику України в її конкретних стратегічних вимірах. Зокрема, політику, пов'язану з енергетичною безпекою, з контекстом широко зрозумілої економічної політики, і, поза сумнівами, політику безпеки, пов'язану з військовою співпрацею (тут iдеться про співпрацю з Північноатлантичним альянсом).

      — У нинішньому міжнародному ладі Польща лишається чи не єдиною державою, котра помітно захищає українські інтереси. Водночас чимало злих язиків закидають «Праву і Справедливості» і братам Качинським, що вони проводять політику польського ізоляціонізму?

      — Про подібне головним чином каже польська опозиція, а також люди, неприхильно налаштовані щодо зміцнення держав, що постали після розпаду Радянського Союзу. Польща є членом ЄС і, зрозуміло, очікує від інших членів ЄС партнерського рівноправ'я. Уявіть собі: якби Україна стала членом подібної міжнародної організації, то чи погоджувалася б бути «членом ЄС другого гатунку»?! Мені видається, що ні. Противників зміцнення польського впливу (це означає — і впливу держав Центрально-Східної Європи) в об'єднаній Європі є чимало. Це почасти зрозуміло, адже держави «старої» Європи, головно найбільші, мусять підтримувати держави зі слабшою економікою, у тому числі й Польщу. Польща впродовж найближчих семи років має можливість отримати від ЄС близько 90 мільярдів євро інвестицій, включно з видатками у сфері агрополітики. Це величезні кошти підтримки! Цілком зрозуміло, що певні середовища в ЄС намагаються ускладнити переказ цих коштів. Звідси, гадаю, великою мірою і починається негативна політика.

      — Чи «Право і Справедливість» планує продовжувати східну політику добросусідства, розбудовану за часів президента Кваснєвського?

      — Велика роль президента Александра Кваснєвського у підтримці демократичних процесів в Україні залишається поза дискусіями. І цю політику буде продовжено, смію стверджувати, з подвійною енергією і ліпшим результатом. Політичні еліти Польщі мають усвідомлення непростоти політичної ситуації в Україні. Натомість у сенсі співпраці буде більше ангажування як президента Польщі у ці справи, так і міністра закордонних справ. Нещодавно на посаду першого заступника міністра закордонних справ і державного секретаря було призначено Павла Коваля, котрий відповідатиме за співпрацю з Україною. Натомість сам прем'єр-міністр і значна частина уряду зможуть зосереджуватися на внутрішній ситуації в Польщі.

      — Як виглядає ситуація зі створенням комітетів співпраці між президентами України і Польщі?

      — Створення цих комітетів є прикладом того, що президент Польщі матиме більшу кількість інструментів ліпшої та дієвішої співпраці. Водночас зараз у Сеймі триває робота над проектом закону, за яким має постати спеціальний президентський фонд, що фінансуватиметься з державного бюджету і метою якого буде розбудова демократії та громадянського суспільства за східним кордоном Польщі. Польща має намір розширювати ініціативи, котрі би стосувалися України, і якнайширше залучати в них Європейський Союз.

      — Чого ж, на вашу думку, бракує українсько-польській співпраці?

      — Надалі пробуксовує інформаційна політика. Без інформації нам не вдасться порозумітися, і ми надалі житимемо у певних стереотипах, породжених минулим... Водночас є невідкладна потреба змін у законодавстві, чи радше гармонізації законодавства, яке б полегшувало інвестування польським підприємцям в Україні і так само українським підприємцям — у Польщі. Має бути активізовано і створення спільних підприємств. І цей виклик також необхідно подолати.

      — Чи є шанс, що скоро українські громадяни отримають дозвіл працювати у Польщі легально?

      — Так. «Право і Справедливість» підтримує ідею полегшення офіційного прийому на роботу громадян України. Ми запропонували легалізувати працю молоді, зокрема всіх українських студентів, котрі навчаються у Польщі, чи випускників ВНЗ. Молоде покоління повинно мати можливість працювати у Польщі, добре заробляти і повертатися додому задоволеними. Влітку постала проблема працевлаштування сезонних працівників з України. І нинішній міністр сільського господарства зробив дуже цікаву пропозицію щодо сезонних робітників з України, яку наша партія підтримує. Сподіваюся, уже наступного року ми матимемо закон, який дозволить «сезонникам» працювати у Польщі легально. Тож вважаю, якщо ми думаємо про Україну як про партнера в об'єднаній Європі, то повинні йти на ті самі кроки, на які пішла Європа стосовно Польщі.

      — Чи планується розвантаження кордону, адже ситуація нестерпна?

      — Ситуація на польсько-українському кордоні лишається нагальною проблемою. Найважливіша вимога — збільшення кількості прикордонних переходів. Саме це є колосальною проблемою і водночас лакмусовим папірцем, адже між Польщею і Україною переходів у чотири рази менше, ніж на польсько-німецькому кордоні, і це попри те, що він значно коротший! Тож про яку транскордонну співпрацю між Польщею і Україною можна говорити, якщо на кордоні маємо стіну з кількома дверима, а не густу сітку контактів?! Але і в Польщі, і в Україні вже є щире бажання якнайшвидше цю проблему вирішити.

      — Як ви оцінюєте перспективи нафтопроводу Одеса—Броди—Плоцьк—Гданськ, адже нещодавно повноважні представники нового уряду України заявли, що аверс можливий не раніше, ніж через два роки?

      — Цей нафтопровід є одним із найважливіших викликів для нас. З позицій бачення політики Польщі, цей економічний проект мав би бути реалізований якнайшвидше. Вважаю, що це мало б бути однією з найважливіших розмов як між прем'єрами Польщі та України, так і між президентами. Питання дуже багато залежить від відстрочки, оголошеної українською стороною. Ми ж готові трактувати це підприємство як один з елементів, що забезпечує диверсифікацію від головного монополіста, з котрим ми всі маємо певний клопіт. Але зараз успіх цього проекту залежить від української сторони.

      — «Труба» з українського боку давно є, тож чого бракувало раніше Польщі. Та й зараз чого бракує?

      — Бракувало рішучих дій. Це складніша справа. Йдеться про рішучі дії, котрі б спричинили не лише доведення «труби» до Плоцька, — також має бути і порозуміння щодо подальшого використання проекту. Має бути доведено до того, щоб нафта справді доставлялася з держав Сходу і Центральної Азії.

ОФІЦІЙНО

Качинський — у Київ, Янукович – у Криницю

      Прем'єр-мінiстр Польщі Ярослав Качинський (брат чинного президента Леха Качинського) у листопаді відвідає Київ з офіційним візитом. Про це, як передає УНІАН, повідомив сам прем'єр після зустрічі з міністром закордонних справ України Борисом Тарасюком, яка відбулася позавчора у Варшаві. Тим часом пан Тарасюк повідомив про намір українського глави уряду Віктора Януковича взяти участь у роботі економічного форуму в польському містечку Криниця Гурська, що пройде 6—9 вересня. У рамках форуму заплановано зустріч прем'єрів України та Польщі.