Рецепт Кука. Рецензія на книжку Володимир В'ятровича про останнього генерала УПА, частина друга
Звісно, для будь-якого історика максимально адекватно реконструювати біографію лідера — самоцінна мета. >>
Парадокс нинішнього часу — відсутність великого вибору текстів, читання яких приносить задоволення. Я економлю і накопичую час, щоб засісти одного вечора за книгу, але знайти цю книгу стає здебільшого все важче. Що я знайшов за останні два роки? Роман Людмили Улицької «Медея и ее дети». Як усі, відкрив для себе Акуніна, прочитав три романи, і на четвертому закрив Акуніна, не дочитав. Приємною новиною стали книга Тараса Прохаська «Непрості» та роман Жені Кононенко «Імітація». Цікаво, що текст Прохаська запам'ятався атмосферою і мелодією, а роман Євгенії — сюжетом, тобто добре розказаною історією.
Частіше мене тягне до старих книжок, до журналів двадцятих-тридцятих років минулого сторіччя. Свого часу я назбирав собі і книжок, і журналів. Поринути раптом у молодого і ще повністю вільного Кавєрина чи Катаєва — особливе задоволення. Сучасники майже не пишуть так легко і прозоро. Сучасники кодують думки, ховають метафори, беруть вічну участь у збільшенні до максимуму дистанції між читачем і письменником. Чиї це проблеми? Коли я читач, то мої.
Ще мені сподобалася книжка «Зелена Маргарита» Світлани Пиркало. Ось, мабуть, єдиний приклад молодої літературної розкутості і повної гармонії з сучасністю.
Хоча залюбки посперечаюся з самим собою. Мені ще подобаються книги, які не віддаються читачу, які вимагають пожертви. Колись такою книгою стала для мене «Гра в бісер» Германа Гессе. Прочитав із п'ятої спроби. Зараз такою книгою залишається для мене «Щоденний жезл» Євгена Пашковського. Я, мабуть, уже все в цій книзі прочитав, але не всю книгу. Тобто відкриваю інколи навмання і читаю 5 сторінок, наступного разу — інші сторінки. Інколи перечитую заново те, що вже відкривав раніше. Це цікаво. Тим більше що така книга не ображається. Вона, навпаки, наче ховається час від часу, зникає в квартирі. Потім знову з’являється.
Утім постійно чекаю на появу нових книг. Відчуваю, що вони є, але ще не написані або не видані. Приблизно знаю: хто їх ще не написав і хто ці книжки ще не видав.
Звісно, для будь-якого історика максимально адекватно реконструювати біографію лідера — самоцінна мета. >>
За кілька кроків від Софійського собору, в затишному провулку, з’явилася крамниця, заради якої засновниці українського бренду два роки об’їжджали столітні майстерні Європи та Азії. >>
Олександра Ковальчук стане виконавчою директоркою Українського фонду культурної спадщини після того, як підпише контракт 1 червня. >>
Презентація першого тому «Повного зібрання творів» Василя Стуса відбулася у четвер, 14 травня, на Хрещатику в київській книгарні «Сенс». >>
В одинадцяти містах за участі творчої команди з кінця квітня показали психологічну драму «Втомлені» у межах промотуру: Тернопіль, Івано-Франківськ, Львів, Рівне, Дніпро, Запоріжжя, Черкаси. >>
Від середини 2000-х в Україні видано стільки книжок про УПА (дослідження, мемуари, романи), що ніяк бути необізнаним у тому періоді нашої історії. >>