Качинський здоровий і ображений, чи «здорово ображений»

Президент «не сердешний», а «виразковий»

      Президент Польщі Лех Качинський цілком здоровий, запевнили міністр здоров'я Збігнєв Реліга і держсекретар канцелярії президента Мацей Лопінський на спеціальній прес-конференції. Переконувати польську громадськість у цьому почали після статті в газеті «Супер Експрес», яка, спираючись на лікарський висновок 1981 року, днями висловила припущення, що у президента хворе серце і «це може спричинити до наглої смерті, інфаркту чи інсульту». Видання стверджує, що відсутність президента на кількох важливих заходах була пов'язана саме зі станом здоров'я, а з кінця 70-х Качинського лікують амбулаторно і він має перебувати під постійним лікарським наглядом.

      «Історію хвороби» Леха Качинського вплетено у міжнародний скандал, котрий охарактеризував стан здоров'я зовнішньої політики Польщі як «нестабільний». Нещодавно Варшава «образилась» на Берлін, президент навіть скасував свій візит на саміт  «Веймарського трикутника», мотивуючи це погіршенням стану здоров'я. Запланована на 3 липня зустріч керівників Франції, Польщі й Німеччини з приводу 15-річного ювілею створення «трикутника» не відбулася. Попри запевнення президентської канцелярії в тому, що причиною відмови Качинського від саміту стала образлива сатира на нього в німецьких ЗМІ, польські мас-медіа дотримуються протилежної  версії. Тож міністр охорони здоров'я і за сумісництвом всесвітньо відомий кардіохірург змушений був виступити із заявою: «У президента немає жодної хвороби серця, і днями він навіть пройшов кардіологічне обстеження». «Як лікар, з повною відповідальністю за кожне своє слово повідомляю: у президента була лише виразкова хвороба, яку восени вилікували», — поінформував пан Реліга. Щодо «архівної» історії хвороби, то за часів воєнного стану в 1981 році чимало лікарів навмисно видавали репресованим фальшиві довідки, аби полегшити їхню долю і, як значив Реліга, «кожного з нас, хто видавав подібні довідки, виправдано народом та історією». Лех Качинський у ті часи, як і сотні інших, був заарештований за антикомуністичну діяльність.

      Після таких запевнень у журналістів постало закономірне запитання: якщо президент здоровий, чого ж він не поїхав на Веймарський саміт, чи, може, у нього була «дипломатична» хвороба? Але наразі урядовці запропонували офіційну версію: «Добрий стан президента не означає, що його не може спіткати напад хвороби, котрий може тривати кілька днів».

Слово — зброя

      Політичну систему, яку розбудовують брати Качинські, ліво-ліберальні середовища часто звинувачують у євроскептицизмі (насамперед щодо Німеччини) та у польському націоналізмі. Качинських критикують удома та з-за кордону всі кому не ліньки: німці, долаючи старий комплекс «нацистів» і новий комплекс російсько-німецького енергетичного пакту; польські ліберали ображаються за неукладену коаліцію з «Громадянською платформою», комуністи — за люстрацію, єврейська інтелігенція роздратована «державним» католицизмом, а секс-меншини — заборонами гомосексуальних парадів. Враховуючи те, що ці середовища мають неабиякий вплив на формування як громадської думки, так й інформаційного простору Польщі (до того ж німецькі концерни приватизували чимало польських ЗМІ), часом з'являється враження, що почалася якщо не інформаційна  війна, то бодай медіа-облога президентського палацу. Будь-який крок Качинського наражається на хвилю звинувачень; це попри підтримку нового курсу пересічними поляками.

      Критикувати Качинських стає модним, незалежно від обгрунтованості нападів. Але німецька газета Tageszeitung явно перестаралася. У статті «Нова польська картопля. Злодюжки, що хочуть заволодіти світом» є не просто «перебір» у сатирі — напозір відверте хамство. Наведемо лише один пасаж: «Німці здивовано протирали свої блакитні очі й не вірили вухам, коли Лех Качинський у березні гордовито приїхав до Берліна, а в травні не відповідав на усмішки німецького президента на варшавському  книжковому ярмарку. Відомо, що Качинський хвалився тим, що роками жодному німецькому політикові не подав не те що руки — навіть пальця. Досить часто він трубив, що загалом не знає Німеччини поза плювальницею в чоловічому туалеті в аеропорту Франкфурта. Відомо, що народжений у 1949 році Качинський представляє те важке покоління, котре ще до народження  було вкушене Німеччиною. Ясно, що в негативному світогляді Качинського від середньовіччя кожен німець пре на Схід ... Взірцем для наслідування для Качинських був творець Польщі Юзеф Пілсудський, який у 1926 році управляв демократією, а до 1935 року утримував напівфашистський  військовий режим. Як і Пілсудський, Качинські є польськими до мозку костей. Обоє довели, що спереду і ззаду чисті. Лех заборонив чоловікам у Варшаві вийти на парад з голими задами, Ярослав же досі живе з власною матір'ю і принаймні неодружений».

      Саме після цієї образливої статті і почалася «дипломатична» хвороба президента Качинського, що призвела до замороженого візиту на вкрай важливий саміт. Ображені польські політики з пропрезидентської партії «Право і Справедливість» почали шукати можливість притягнення автора статті до суду за «образу честі й гідності президента», порівнявши публікацію з нацистською писаниною 30-х років. Попри обгрунтованість зауважень на адресу автора статті, сумнів викликає доцільність «стріляти з гармати по горобцях», адже завдяки урядовій метушні низькопробна сатира дістала розголос в усій Європі.

      Зрештою, резонансним є не те, що «президент зреагував» на образливу статтю, а те, що це відбилося на польській закордонній політиці, і було безпрецедентно відкликано участь у поважному саміті. Це відзначили у своїй спільній заяві колишні міністри закордонних справ Польщі. Це перший у Польщі комунікат, підписаний екс-керівниками дипломатії, незалежно від їхньої партійної належності. «Відміна зустрічі на саміті без дуже поважної причини є виявом легковажного ставлення до партнерів. Варто побажати, аби ця зустріч відбулася якнайшвидше, — йдеться у заяві міністрів. — Ніхто інший, як Польща, потребує співпраці в межах Веймарського трикутника».

      Відтак Die Tageszeitung виправився і вже опублікував статтю про фальшування образу Польщі та про досягнення братів Качинських як у декомунізації Польщі, так і у спробах реалізації програм державної допомоги бідним та послідовної антикорупційної боротьби, яку порівняли з «очищувальною бурею». Щоправда, дедалі активніше лунають голоси, що польсько-німецькі відносини переживають кризу, а нинішній польський уряд замість поглиблення євроінтеграції та прагматичної політики намагається розбудовувати варшавське бачення проблем.